Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

Я не встигла озирнутись, як пролетіло два місяці мого перебування в маєтку герцога Дрейка.

Правду кажуть, що час летить дуже швидко, коли людина чимось зайнята. А я була зайнята постійно.

Щодня у мене були тренування з Його Світлістю і заняття з викладачами з академії майбутніх дружин.

І якщо на перші я поспішала із радістю і захопленням, то на другі - неохоче плелась.

Кілька тижнів назад приїздили мої батьки і навіть мер того містечка, де я народилась.

Виявилось, що ніхто в місті не вірив, що така непутяща дівка, як я, може стати не те що нареченою багатого і впливового аристократа, а нареченою племінника самого короля. От мер і приїхав, щоб самому у всьому пересвідчитись і познайомитись з молодшим братом нашого монарха, якщо це виявиться правдою.

Уявляю, як ця новина шокувала наших сусідів, що завжди вихвалялись своїми слухняними і милими дочками перед моєю мамою, доводячи її до сліз.

- Амандо, у тебе чудово все вдається. Ти так швидко змогла засвоїти нову техніку володіння мечем. Як твій наставник, я тобою пишаюсь, - промовив герцог Кіран Дрейк.

- Це все завдяки вам, вчителю. Давайте ще щось сьогодні вивчимо.

- Мені подобається твій бойовий настрій, дівчинко, але згадай, про що казали лікарі. Зайві навантаження тобі поки що забаронені.

- Але ж я чудово почуваюсь. Ті лікарі надто багато мені забороняють, - невдоволено відповіла я.

- Амандо, потерпи ще трішки. Скоро твої обмеження на фізичні навантаження знімуть і тоді ми зможимо подовжити час наших тренувань на полігоні, - спробував заспокоїти мене герцог.

- Краще б мені обмежили ті нудні заняття з викладачами з академії майбутніх дружин, бо то для мене справжня мука. Книгами по етикету можна людей катувати. Я вже не кажу про вишивання...

- Дитино, ти - дуже талановита. Думаю, що тобі етикет і вишивання теж швидко підкоряться, - посміхаючись, промовив мій наставник.

- Ага, підкоряться... Ваша Світлість, ви знали, що для жінок вигадали цілих двадцять варіантів посмішки? Це ж справжнісіньке божевілля! Я і десяти з них не можу запам'ятати...  З тим бісовим вишиванням ситуація ще гірша... Побачивши мою останню роботу, викладачка мало мову не втратила і це не від захвату.

- Це ти маєш на увазі того сніжного дракона, що мені Емілія якось показувала. Досить непогано. Особисто мені здається, що ти робиш помітні успіхи у вишиванні.

- Ваша Світлість, то був не сніжний дракон, а білий лебідь на ставку...

- Схоже, що я погано роздивився... З віком у мене зір стає все гіршим, - почав викручуватись мій учитель.

У відповідь я лише важко зітхнула. Ну, що я за дівчина така? Та мені легше проти монстра з голими руками вийти на бій, ніж опанувати всі ті особливості посмішок. А є ще і напівпосмішки, які потрібно вміло використовувати в потрібний момент. Це справжнє лихо на мою бідолашну голову.

- Амандо, ходімо. У тебе через пів години розпочнеться навчання.

- Через пів години у мене розпочнеться катування, Ваша Світлість, - сумно промовила я.

- Не перебільшуй, - сміючись сказав герцог Дрейк.

- Ваша Світлість, я чула, як служниці сьогодні обговорювали те, що почали зникати дочки аристократів. Вам щось про це відомо?

- Мені відомо лише те, що за останній місяць зникло п'ятеро дівчат і їх досі не знайшли, хоча їх родини і жандарми доклали максимум зусиль... Наш маєток чудово захищений, тому вам з Емілією нічого боятись.