Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

Моїм новим сусідом по кімнаті став Калеб. На щастя, ми швидко один до одного звикли.

Відразу після занять, хлопець йшов працювати на кухню, тому повертався в кімнату лише пізнім вечером.

Щодня Калеб приносив з роботи якісь смаколики, якими ділився не лише зі мною, а й з Алексом і Тімаріусом.

Ми з хлопцями спільними зусиллями намагались допомагати Калебу з навчанням, але частенько готові були здатись і закинути цю невдячну справу.

Нас всіх дивувало те, що Калеб при всій своїй магічній силі, був на стільки невдалим до навчання.

- Крістіане, ти ж вмієш знайомитись з дівчатами? - Запитав у мене Калеб.

- Так. А ти хочеш з кимось познайомитись, друже?

- Хочу. Є одна дуже мила дівчина...

- Ого! Хто вона? Зізнавайся.

- Вона торгує квітами у невеличкому магазинчику біля парку. Я випадково її побачив, коли заходив туди разом із Тімаріусом за квітами для Ліни.

- Це сталося на минулих вихідних?

- Та ні... Вже минуло два місяці...

- Що?! Два місяці?! І ти досі не познайомився з дівчиною, яка тебе зацікавила?

- Я вже кілька разів намагався це зробити, але в останній момент здавався, бо у мене не вистачало сміливості.

- Калебе, ти мене дивуєш... Страшних монстрів ти не боїшся, а гарненьку дівчинку злякався.

- А що, як я їй не сподобаюсь?

- Чого б це? Ти - кадет престижної військової академії. Дівчата люблять бойових магів. Я це знаю з власного досвіду.

- Дівчата люблять аристократів. Я теж це знаю з власного гіркого досвіду...

- Не смій вішати носа, друже. Просто на наступних вихідних піди до тієї дівчини і познайомся.

- А якщо вона не захоче зі мною спілкуватись?

- Якщо вона не захоче познайомитись з таким перспективним вогняним магом, то багато втратить. А тобі не варто через це хвилюватись. В таких випадках варто згадати, що в морі ще багато риби...

- Чекай, Крістіане. Навіщо мені риба? Та й до моря далеко... За вихідні я не встигну поїхати на риболовлю до моря і повернутись...

Почувши слова Калеба, я ледь не розсміявся. Яким же він деколи буває бовдуром.

- Телепень! Сказавши про рибу і море, я мав на увазі те, що довкола ще дуже багато дівчат.

- То так би і сказав відразу. Я - хлопець простий і не розумію всих цих дурниць, - почав обурюватись Калеб.

До нас в кімнату зайшов Тімаріус.

- Чим займаєтесь, хлопці, - поцікавився він.

- Я розповів Крістіану, що хочу познайомитись з однією дівчиною, але через своє хвилювання не можу цього зробити. А він замість того, щоб щось мені порадити, почав плести щось про рибу і море ... Ще й телепнем обізвав.

- Та що той бовдур розуміє в коханні і романтиці? Ходімо краще до мене в кімнату. Я прочитаю тобі вірші, які я написав для своєї милої Ліни. Може і для тебе якийсь вірш напишимо, щоб ти міг вразити свою даму серця.

- А що дівчата люблять вірші?

- Ще й як. Особливо, коли до них додати солодощі і квіти, - запевнив його Тімаріус.

Бідолашний Тім навіть не уявляє, який щойно знайшов собі головний біль і зайві проблеми на п'яту точку.

Мені відразу стало смішно, щойно я уявив собі те, як вони вдвох із Калебом складають вірші.

Треба буде через деякий час сходити подивитись, що з цього всього вийде і врятувати Тімаріуса від ранньої сивини.

Двері в кімнату різко відчинились і увійшов мій батько. Вигляд у нього був дуже схвильований. Побачивши його таким, я відразу зрозумів, що сталося щось погане.

- У нас біда, Крістіане... Аманда зникла...

Від почутого, у мене на мить потемніло в очах.