Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Портрет Доріана Ґрея 📚 - Українською

Читати книгу - "Портрет Доріана Ґрея"

321
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Портрет Доріана Ґрея" автора Оскар Уайлд. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 75
Перейти на сторінку:
роман. Імовірним — хоч, очевидно, несвідомим — відправним поштовхом для Вайлда у створенні сюжету стала «Шагренева шкіра» Оноре де Бальзака. Коли Вайлдові зауважено на схожість двох романів, він відповів: «Пишучи, я зовсім не думав про Бальзака. Звісно, подібність річ прикра, але нічим не зарадиш. Не перероблятиму ж я свого роману через те, що якийсь недійшлий самовбивця отруював собі життя шматком ослячої шкіри. Треба зовсім не мати уяви, щоб не відчути, наскільки живіший, тонший, яскравіший і правдивіший мій роман».

Вайлд уміло створював легенди про себе й свою творчість. Він, наприклад, пустив чутку про своє знайомство з художником на ім'я Безіл Ворд. Мовляв, часто буваючи в майстерні цього художника, який малював портрет вродливого юнака, Вайлд розважав натурника своєю розмовою, що, звісна річ, було до вподоби й Вордові. По закінченні портрета Вайлд буцімто сказав: «Як шкода, що таке миле створіння мусить старішати!» На що художник, погодившись, додав: «Чудово було б, якби він назавжди залишився точнісінько таким, як зараз, а його портрет натомість старішав би і вкривався зморшками». І от нібито саме через це він і охрестив свого персонажа Безілом Голвордом.

Чимось спричинився до появи «Доріана» й ірландський романтик Чарльз Метюрін, знаний Вайлдові як з літератури, так і з родинних переказів — Вайлдова мати була троюрідною небогою цього письменника: знаменитий колись Метюрінів роман «Мелмот Блукач» (1820) — це соковито написана історія про угоду з дияволом заради продовженого життя. З народженням «Доріана» пов'язують також імена Йогана Вольфганга Ґете, Едгара По, Роберта Луїса Стівенсона та інших.

Зауважено й іншого характеру впливи — творів, де герої в пошуках винятковості чи слави безоглядно поринають у пристрасті й насолоди. Це, зокрема, романи «Вівіан Рей» (1826—27) Бенджаміна Дізраелі, «Панна де Монен» (1836) Теофіля Ґотьє, «Марій Епікуреєць» (1885) Вальтера Пейтера, «Навпаки» (1884) Ж.-К. Гюїсманса.

Герой цього останнього роману, молодий аристократ Дез-Есент, виснажений іпохондрією, переїздить з Парижа до свого маєтку у Фонтенеї і тут опоряджує собі дім «навпаки» — себто навпаки до загальноприйнятих, але в згоді з власними загострено естетськими смаками, відгородившись від усього остогидлого йому світу. Він кохається у химерних рослинах, де природа виявляє свої найнеприродніші примхи, в парфумах, вважаючи, що насолоди запаху з мистецького погляду рівноцінні насолодам слуху чи зору; він мав барильця напоїв різних видів, і розмаїті їхні суміші своєю гармонією нагадували йому поліфонічність оркестру… А читачеві Вайлда усе це нагадає ту книжку, що нею лорд Генрі «отруїв» Доріана. Адже цілу низку пасажів з XI розділу «Портрета Доріана Ґрея» мало не дослівно запозичено з Гюїсманса, хоч загалом твір Вайлда незрівнянно живіший і людяніший.

Верхи британського суспільства, добре знані Вайлдові, незле прислужилися йому і для комедійного жанру, де ту саму проблему двоїстості людського існування він висвітлює з належним гумором чи сатирою, коли герої співіснують зі своїми прихованими тінями (майже кожен з них має щось таке за плечима, з чим мусить критись) або ж легковажно збувають своє «безцінне» животтіння, абстраговане від духовно-етичних клопотів. Ці афористичні думки то іронічні, то виклично-подразливі, дошкульно-пекучі, а то й просто грайливі. Не раз ті самі думки в дещо зміненому варіанті звучать у різних творах Вайлда (слова лорда Генрі: «Єдиний засіб збутися спокуси — піддатись їй» — перефразовує лорд Дарлінгтон з комедії «Віяло леді Віндермір»: «Я можу протистояти всьому, крім спокуси»). Цей іскрометний афористичний розгул виносив на широколюдну аудиторію його епатажну мистецьку філософію і неабияк сприяв популярності Вайлдових комедій як наприкінці XIX століття, так і нині.

У своїх творах Вайлд піддав критиці чимало істотних аспектів суспільного життя Англії вікторіанської доби. Це й жага багатства, і корупція верхів, снобізм і лицемірство, святенництво пуританських ортодоксів, викривлене розуміння подружніх обов'язків, підступність у товариських взаєминах і блискавичне вивітрення джентльменськості при загрозі майновому стану чи просуванню в кар'єрі.

Подиву гідна, до речі, діалектика історії: Ірландія, завойована англійцями, помстилася переможцям у незвичний спосіб — дарувавши Англії цілу плеяду неперевершених сатириків — від Джонатана Свіфта через Річарда Шерідана до Оскара Вайлда та Бернарда Шоу! Між іншим, Шоу якось назвав Вайлда «Мерріон-скверським снобом», натякаючи на його занглійщеність. Ірландський письменник Вільям Батлер Єйтс, дещо з іншого боку знаючи Вайлда, так відреагував на ці слова: «Він не був ніяким снобом. Він був ірландцем; Англія ж для ірландця — це далека чужина. Для Вайлда англійські аристократи були чимось таким, як багдадські вельможі». Маємо тут ще один посутній нюанс у непростих стосунках двох країн і двох менталітетів…

Численні комічні алюзії та сатиричні пасажі в комедіях Вайлда не виключають і драматичних обставин, якими супроводжуються або й визначаються вчинки дійових осіб і які далеко не в усьому трансформуються в оптимістичні завершення. Це стосується і однієї з найкращих Вайлдових комедій — «Віяло леді Віндермір» (опублікованої 1893 p.).

Проте найвіртуознішою і найрозважальнішою з комедій Вайлда є знаменита комедія «Як важливо бути поважним», ця «несерйозна комедія про серйозних людей», як не зовсім серйозно висловився про неї автор. V цій комедії над усім горує парадоксальність, якою просякнута уся п'єса і в яку втягнуті актори й публіка. Недарма в цьому розкошуванні парадоксальних ситуацій літературознавці зауважили проблиски майбутніх постреалістичних стилів дадаїзму і сюрреалізму…

Величезної популярності серед читачів усіх поколінь зажили й Вайлдові казки — глибокі, метафоричні і зворушливі.

Творча спадщина Оскара Вайлда за своє понад сторічне існування знала періоди й пожвавлення суспільного інтересу, і певного спаду, безвідносного до її літературної вартості. В нашу добу, коли незмірно посилився контраст між досягненнями уречевленої цивілізації і відставанням духовної культури, загострилась, як ніколи, проблема злагодженого співіснування людини з технікою, природою і взагалі суспільством. За цих обставин об'єктивно зростає вагомість мистецтва, відповідальність його за встановлення та підтримання гармонійної рівноваги між двома крилами людського щастя — прекрасним і корисним (хоч і як важко мистецтву домогтись бодай символічної пріоритетності супроти споживацького верховладдя). Тож цілком природно, що у Вайлдові, ревному поборникові краси, ми бачимо свого союзника, коли обстоюємо цю гармонійну рівновагу. Одного разу Вайлд зауважив, що художня література колись може стати примиренцем двох націй-суперників. Коли люди стануть достатньо культурними, природно буде почути: «Ми не підемо воювати проти Франції, бо в неї чудова проза». Це напівжарт, але яке глибоке дно в ньому!

Давно відійшла в минуле епоха, що породила гіпертрофований Вайлдів естетизм, проте ця часова віддаль дає нам змогу спокійніше й об'єктивніше побачити глибинне і посутнє у цій незвичайній постаті.

«Англія 1890 року… Англія, чий дух огорнули імлисті завої лицемірства, процвітання й нікчемності… А її праведне святенництво,

1 ... 70 71 72 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Портрет Доріана Ґрея», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Портрет Доріана Ґрея"