Читати книгу - "20 000 льє під водою"

З цими словами капітан вийшов з салону,

Зрозуміло, я повернувся до своєї каюти надзвичайно заінтригований. Даремно намагався заснути. Мене мучило, що я не міг відшукати логічного зв’язку між появою цього плавця і скринею, наповненою золотом. Незабаром я відчув невелику бокову й кільову качку і зрозумів, що «Наутілус покинув глибинні води і піднявся на поверхню моря.

Згодом я почув тупотіння на палубі і здогадався, що це виймають з гнізда шлюпку і спускають її на воду. Вони стукнулася бортом об «Наутілус», і після цього шум припинився.

Через дві години шум повторився. Шлюпку витягли з води і вмістили в її гнізді. Після цього «Наутілус» знову поринув глибоко під воду.

Значить, мільйони були доставлені за їх призначенням, Але в який пункт материка? Хто був у ділових зв’язках з капітаном Немо?

На другий день я розповів про нічні події Конселеві і канадцеві. Мої товариші були здивовані не менше, ніж я сам.

— А де ж він міг узяти ці мільйони? — запитав Нед Ленд.

На це поки що відповісти було неможливо.

Після сніданку я пішов у салон і приступив до роботи: майже до п’ятої години вечора, не відриваючись, редагував свої нотатки. Раптом мені стало жарко. Спочатку я подумав, що в мене самого підвищилась температура, і мусив зняти куртку з морського шовку. Поява спеки була для мене незрозумілою: ми перебували далеко від тропічних широт, і, крім того, «Наутілус», заглиблений у воду, ніяк не міг відчувати температурних змін зовнішнього повітря. Я подивився на манометр. Він показував глибину в шістдесят футів, куди ніяка спека проникнути не могла.

Я продовжував свою роботу, але спека все посилювалась, стаючи нестерпною.

— Може, на борту «Наутілуса» пожежа? — подумав я і хотів уже вийти з салону, коли в ньому з’явився капітан Немо. Він наблизився до термометра, глянув на нього і, обернувшись до мене, сказав:

— Сорок два градуси!

— Я почуваю це по собі, капітане, і якщо температура підніметься хоч трохи вище, нам буде зовсім погано.

— О, пане професоре, температура підвищиться тільки в тому разі, коли ми самі цього захочемо.

— Ви можете, значить, регулювати її за вашим бажанням?

— Ні, але я можу віддалитись од джерела, що її викликає.

— Значить, це джерело знаходиться поза межами «Наутілуса»?

— Безумовно! Ми пливемо в шарі киплячої води.

— Невже це можливо? — вигукнув я.

— Подивіться самі.

Віконниці відчинились, і я побачив навколо «Наутілуса» зовсім білу воду. Сірчана пара перемішувалася з водою, що кипіла, наче у котлі. Я приклав руку до віконного скла, але відразу відсмикнув її: воно було дуже гарячим.

— Де ми знаходимося?

— Біля острова Санторіна, пане професоре, — відповів капітан, — і саме в протоці, що відділяє острів Неа-Каменні від острова Палеа-Каменні. Я хотів вам показати цікаву картину виверження підводного вулкана.

— А я думав, що створення нових островів уже закінчилося, — зауважив я.

— У вулканічних місцевостях подібні процеси ніколи не закінчуються. Вся земна куля сповнена внутрішнього вогню. Якщо вірити Кассіодорові[67] і Плінію Старшому, на тому самому місці, де сформувалися ці острови, ще в 19 році нашої ери з’явився новий острів Тейя. Потім він спустився під воду і знову виринув у 69 році, щоб незабаром зникнути вже назавжди. З того часу і до наших днів вулканічна діяльність тут ніби завмерла. Але 3 лютого 1866 року серед хмар сірчаної пари з’явився новий острів. Його назвали островом Георга. 6 лютого він злився з островом Неа-Каменні. Через сім днів, 13 лютого, на поверхню вийшов острів Афроеса, відділений од Неа-Каменні протокою завширшки десять метрів. Мені довелося бути присутнім при цьому незвичайному явищі і простежити всі його фази. Острів Афроеса був круглої форми, діаметром до трьохсот футів і досягав висоти тридцять футів. Він складався з чорної склоподібної маси, в яку були вкраплені куски польового шпату. Нарешті, десятого березня, поблизу Неа-Каменні з’явився не менший острів, названий островом Река. Потім усі вони злились і утворили єдиний острів.

— А що це за протока, в якій ми перебуваємо? — запитав я капітана.

— Ось вона, — відповів капітан Немо, показуючи її на карті Грецького архіпелагу. — Ви бачите, я наніс на карту нові острови.

— Отже, ця протока колись теж перестане існувати?

— Можливо, пане Аронакс, бо з 1866 року навпроти порту Сен-Нікола на Палеа-Каменні виникло ще вісім нових островів. Звідси ясно, що в найближчому майбутньому острови Неа і Палеа з’єднаються. Якщо в Тихому океані острови утворюються завдяки роботі коралів, то тут їхня поява зв’язана з вулканічною діяльністю. Бачите, пане професоре, яка безперервна робота йде під цими водами?

Я знову підійшов до вікна.

«Наутілус» не рухався. Спека ставала вже зовсім нестерпною. Вода з білої стала червоною, що було ознакою присутності в ній якихось солей заліза. Незважаючи на те, що вікна були зачинені герметично, в салон проникав задушливий запах сірчаних газів. У воді стали помітні яскравочервоні відблиски невидимого вогнища, при яких блідло світло нашого прожектора.

Я весь був мокрий і задихався, почуваючи, що скоро почну варитися. Так, без жартів, ще трохи — і я зварився б!

— Більше неможливо залишатися в цій киплячій воді! — звернувся я до капітана.

— Так, це було б необережністю! — незворушно промовив він і передав сигналом наказ. «Наутілус» повернувся другим бортом і швидко віддалився од пекла, перебування в якому загрожувало загибеллю. Через чверть години ми вже були на поверхні і дихали свіжим повітрям.

Мені спало на думку, що якби Нед Ленд вибрав ці місця для нашої втечі, ми б зварилися живими у вогняному морі.

16 лютого ми залишили цей водний басейн, що має між Родосом і Александрією глибину до трьох тисяч метрів.

Пропливши вдалині від острова Черіго і обігнувши мис Матапан, «Наутілус» вийшов з Грецького архіпелагу у відкрите море.

РОЗДІЛ VII

Через Середземне море за сорок вісім годин

Середземне море, «Велике море» стародавніх євреїв, «Море» античних греків, «Наше море» стародавніх римлян, облямоване апельсиновими деревами, алое, кактусами, морськими соснами, сповнене аромату миртових дерев, оточене суворими горами, уславлене через своє чисте і прозоре повітря — це по-справжньому синє море стало ареною одвічної боротьби між вогнем і водою. Нептун і Плутон[68] до цього часу сперечаються там за владу над світом.

Саме там, на берегах Середземного моря, — писав Мішле, — в найпрекраснішому в світі кліматі, людина повертає собі сили і здоров’я.

Але мені вдалося тільки мимохідь поглянути на цей прекрасний водний басейн, поверхня якого займає два мільйони квадратних кілометрів. Я навіть нічого не