Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Дон Фернандо Прощавайте, любі друзі!

2-й раб

Жах який!

3-й раб

Я плачу в тузі!

Раби йдуть, залишаються дон Хуан і Бріто.

Дон Фернандо

Ви також йдете хіба?

Дон Хуан

Я повинен йти, клянусь.

Дон Фернандо

Як же буду я без тебе?

Дон Хуан

Побиватися не треба, Я негайно повернусь, Тільки їжу хоч якусь Розшукаю, бо відтоді, Як поїхав геть Мулей, Ласки й співчуття людей Нам у Фесі ждати годі. Що ж, я спробую ще раз, Хоч усі, сеньйоре, маври Оминати стали нас, Бо страхаються покари. Королівський був указ: Ані хліба, ні води Не давати нам, сеньйоре. Доля нам послала горе Замість вдачі. Та зажди, Що за люд іде сюди?

Дон Хуан іде.

Дон Фернандо

О, якби ж то хоч на мить Сльози співчуття збудили, Я в собі знайшов би сили — Навіть серед цих страхіть Ще пожив би доброхіть!