Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Супроводжувати Фенікс Будеш на чолі загону, Щоб вона до Таруданта Прибула жива й здорова. Король іде.

Мулей

(убік)

Ще цього не вистачало: Я відправлюся в дорогу, І нещасному Фернандо Вже ніщо не допоможе. Всі йдуть.

Дон Хуан, Бріто та раби вносять на руках Фернандо і саджають його на рогожу.

Дон Фернандо

Покладіть мене сюди; Сонце щедро ллє проміння З неземної висоти. Боже, повний доброти, Я – твоє мале створіння. Світло тоскних днів своїх Йов[37] прокляв у час розпуки, Тільки це – великий гріх. Я благословляю їх, Незважаючи на муки. Світло дня дала ласкава Доля для людських сердець: Сонця кожен промінець. Кожна хмарка золотава — Мова неба величава — Як не славити її?

Бріто

Вам тут зручно чи не дуже?

Дон Фернандо

Я про це й не мріяв, друже. Щедро милості свої Нині Бог явив мені. З підземелля, мов з могили, Винесли на світ мене, — Сонце бачу знов ясне, Душу промені зігріли!

1-й раб

О, видовище сумне! Нас гнітить твоя журба, Та робота жде раба.