Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Тіні над Латорицею 📚 - Українською

Читати книгу - "Тіні над Латорицею"

381
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тіні над Латорицею" автора Володимир Леонідович Кашин. Жанр книги: 💙 Детективи / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 92
Перейти на сторінку:
і сяк допитував. Я теж допомагав — марно… Може, ще раз самі поговорите? — поцікавився Бублейников, і Коваль міг присягтися, що майор не стримався, щоб не домішати до свого запитання їдкої іронії.

— Ось розберемося із Гострюком і поговоримо… Василю Івановичу, — сказав капітану Вегеру, який повернувся до кабінету. — Не забудьте зняти відбитки взуття, що на ченцеві, і того, яке знайшли у нього вдома. І відбитки пальців — чи не вони на другій чарці бідолашної Каталін?

— Уже, Дмитре Івановичу, — бадьоро доповів капітан. — Усе на експертизі.

— Добре, — сказав підполковник. — Ну що ж, на сьогодні, мабуть, досить? Ідете, Семене Андрійовичу?

Вони вийшли у коридор, і Коваль примирливо додав:

— І не будемо сваритися, Семене Андрійовичу, адже мета у нас одна.

Будь його воля, сказав би зараз майору все, що думає. Але зараз не можна. Попереду ще спільна робота. Хоч, втім, в ім'я цієї роботи і варто було б…

З кабінету начальника міліції Коваль подзвонив Туру, який поїхав на нараду в Ужгород, і сказав, що має цікаві відомості. Тур пообіцяв повернутися завтра, як тільки нарада скінчиться.


4

Другий допит колишнього ченця Коваль вирішив провести, поки не повернувся Тур. Навіть ризикуючи викликати незадоволення слідчого, який, хоч і залишався вірним концепції: убивці Кравців і Самсонов, — все ж волів допитати і Гострюка, бо вважав, що оперативні працівники після короткого дізнання повинні передавати усіх підозрюваних офіційному слідству… Ну і, звичайно, без майора Бублейникова, якого нелегко стримувати.

Власне, він схитрував, підполковник Коваль, і подзвонив в Ужгород не так щоб повідомити новини, як дізнатися, коли слідчий збирається повернутися.

Не чекаючи і Вегера, який зрання подався у район, полковник наказав привести Гострюка…

За ці два дні колишній чернець дуже змарнів. Коли він переступив поріг кабінету, Коваль подумав, що розмова буде серйозна і, можливо, начистоту — «брат Симеон» не ховав погляду, дивився в очі.

На що він зважився? Які показання дасть?

— Сідайте.

Стільців було кілька, але чернець сів на той, що стояв ближче до столу, навпроти Коваля, немов підкреслюючи цим, що готовий вести відверту розмову.

Й справді, цього разу Гострюк не чекав традиційних запитань. Він заговорив перший.

— Виходить, удову вбили? Я правильно зрозумів?

— Так, Каталін Іллеш убили. Мало того, зарізали і двох її доньок, Єву і молодшу, шістнадцятирічну Ілону. Для вас це новина?

Гострюк перехрестився і щось нечутно прошепотів губами. Потім обидва помовчали. «Якщо вже сам почав, нехай сам і продовжує», — вирішив Коваль.

— Як я розумію, на мене падає підозра. Мій раптовий приїзд сюди у червні, моє минуле… Можна, я поставлю вам одне запитання?

Коваль кивнув.

— Коли сталося убивство? Якого числа?

Коваль затримався з відповіддю. Чи не хоче Гострюк і цим запитанням відвести від себе підозру? Та невже він такий наївний або вважає його, Коваля, дурником? Якщо він — убивця, то дата злочину для нього не є таємницею, а якщо непричетний, то яке це має значення: десятого, п'ятнадцятого чи двадцятого сталася трагедія?

— Уночі проти шістнадцятого липня. — Коваль зробив паузу. — А чому це вас цікавить?

Колишній чернець теж не поспішав з відповіддю.

— Я вирішив усе розповісти… Одне слово, я не хочу потерпіти за іншу людину. До цієї трагедії я, можливо, і маю відношення, але дуже непряме, віддалене.

Коваль приготувався записати його показання.

— Але перед тим, як розповідати, — сказав Гострюк, — дозвольте ще одне запитання. Важливе.

Коваль не заперечив.

— Де ви взяли той перстень?

Тепер вражений був підполковник. Ернст Шефер добивався, як потрапив до міліції цей перстень. А зараз і Гострюк, видно, найбільше цікавиться цим, бо вп'явся у нього своїм чіпким поглядом.

Коваль розгладив долонею чоло, провів по заплющених очах, збираючись з думками.

— А яке це має значення?

— Дуже велике. Якщо перстень знайдено в хаті Катарін і якщо це справді перстень Карла, значить, і Карл був там.

«Навіяння якесь! — здивовано подумав Коваль. — Як він міг здогадатися, де знайшли перстень?»

— З чого ви зробили такий висновок?

— Про це — потім, — відповів чернець.

«Хоче мене заплутати! — подумалося підполковникові. — Ах, стріляний горобець!.. Але який хитрий хід, яка гра! Невже сподівається, що я повірю, нібито вдову убив покійник. Зараз іще скаже про дух Карла, який повернувся з того світу і знищив зрадливу дружину. Новітній Командор, що карає не Дон-Жуана, а свою жінку… Ну, почекай, святеннику, зараз я почну!»

Коваль погодився:

— Гаразд. — І далі спитав: — У вас, громадянине Гострюк, є алібі в Києві? Маю на увазі дату злочину. Давайте у такому разі почнемо з цього.

— Не тільки на п'ятнадцяте, але й на шістнадцяте липня є. П'ятнадцятого я ремонтував різний інвентар на подвір'ї.

— До котрої години?

— Вийшов із Лаври, пам'ятаю, о восьмій вечора. Бив годинник. А на подвір'ї мене бачило багато людей. І гості, і працівники.

— Ви так точно пам'ятаєте закінчення роботи кожного дня чи тільки п'ятнадцятого?

— Здебільшого не пам'ятаю. А п'ятнадцятого звернув увагу на бій годинника. Чому, й сам не знаю… Либонь, передчуття було. Господь підказав…

— Що ви робили далі? Куди попрямували, як вийшли з воріт Лаври?

— Спустився пішки по вулиці Кірова до гастронома, що на розі. Мене там

1 ... 70 71 72 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні над Латорицею», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тіні над Латорицею"