Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Богдан Хмельницький. Легенда і людина, Петро Кралюк 📚 - Українською

Читати книгу - "Богдан Хмельницький. Легенда і людина, Петро Кралюк"

1 150
0
24.11.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Богдан Хмельницький. Легенда і людина" автора Петро Кралюк. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 112
Перейти на сторінку:
письменник представив його героєм позитивним. Цього вимагали обставини.

Ще одним популярним твором на тему «возз’єднання» стала п’єса Любомира Дмитерка (1911–1985)[433] «Навіки разом». У ній йшлося про події після смерті Хмельницького, коли гетьман Іван Виговський спробував розірвати зв’язки з Московією. Цей діяч та його послідовники були представлені в негативному світлі. А позитивними персонажами твору є промосковськи налаштовані козацькі ватажки Іван Сірко, Мартин Пушкар, вдова Хмельницького Ганна. Опублікована в 1949 р., п’єса «Навіки разом» була наступного року поставлена майже всіма театрами України[434].

Концепт «возз’єднання» України й Росії став домінуючим у представленні козацького минулого України. Важливу роль у його утвердженні зіграло помпезне святкування 300-ліття Переяславської ради. Ідеологія цього святкування знайшла вияв у «Тезах ЦК КПРС про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654–1954 pp.)», схвалених у 1954 р. Суть її зводилася до кількох засадничих положень: мовляв, «російський, український і білоруський народи походять від єдиного кореня — давньоруської народності, яка створила давньоруську державу — Київську Русь»; «борючись за національне визволення, український народ прагнув до возз’єднання з російським народом», його опорою в цій боротьбі стала Російська централізована держава і «старший брат» — російський народ; Переяславська рада — важлива подія в цьому процесі, яка возз’єднала Україну з Росією і це «мало величезне прогресивне значення для дальшого політичного, економічного і культурного розвитку українського і російського народів»; у результаті їх спільної революційної боротьби була створена Українська Радянська Соціалістична Республіка — «дійсно вільна, суверенна національна держава»[435]. Ідеологеми цих «Тез...» були ще в 1940-х роках озвучені радянськими істориками та пропагандистами. Тепер вони отримали офіційний статус.

Примітна символічна подія 1954 р. — перейменування Проскурова, обласного центру Кам’янець-Подільської області. З 16 січня 1954 р. це місто почало іменуватися Хмельницьким на честь Богдана Хмельницького. Також і область почала називатися Хмельницькою.

Закономірно, в умовах святкування 300-ліття «возз’єднання» з’явилися історичні праці, котрі нібито з наукової точки зору мали обґрунтувати корисність цієї події, ба більше — її видатне значення. Знаковою серед них стала монографія відомого вченого, директора Інституту суспільних наук АН УРСР Івана Крип’якевича (1886–1967)[436] «Богдан Хмельницький», яка побачила світ саме в ювілейному 1954 році[437]. Її автор належав до учнів Михайла Грушевського. Ще до публікації згаданої монографії він представляв у своїх роботах Хмельницького як державотворця. Звісно, в умовах радянської влади Крип’якевич змушений був писати «правильні» речі — ймовірно, в розріз зі своїми поглядами. І монографія «Богдан Хмельницький» аж ніяк не була тут винятком.

Святкування 300-ліття Переяславської ради мало б стати грандіозною демонстрацією дружби найбільших народів Радянського Союзу — росіян та українців. Воно супроводжувалося різноманітними урочистостями, культурними акціями, а також символічними (і не зовсім символічними) подіями. Так, у 1954 р. Російська Федерація передала до складу радянської України Кримську область. Це обумовлювалося передусім господарськими потребами. Але водночас така передача мала й символічне значення, вона ніби демонструвала дружній жест і довір’я з боку росіян.

У роботі не обійшлося без «класового підходу». Окремий розділ у ній був присвячений соціально-економічним і політичним відносинам в Україні в період визвольної війни. Саме так — «визвольна війна» — Крип’якевич позначав війну під проводом Хмельницького. У контексті матеріалів монографії цю війну можна трактувати як боротьбу за визволення з-під гніту шляхетської Польщі, яка логічно вела до возз’єднання з Росією.

Причину визвольної війни Крип’якевич вбачав у «загостренні класових суперечностей», передусім у посиленні експлуатації селян[438]. Насправді Хмельниччина не призвела до соціального визволення селянства й інших пригноблених верств населення, а лише здійснила переформатування їхньої експлуатації — на зміну шляхті прийшла нова елітарна верства, козацька старшина. Це так чи інакше демонстрували матеріали монографії. Та все ж Крип’якевич намагався утвердити думку, ніби Хмельницький намагався стримувати прагнення старшини до запровадження особливо важких форм експлуатації простолюду. Але його заходи в цьому плані «не могли мати тривалих успіхів»[439].

Чимало уваги в монографії приділялося зв’язкам Хмельницького з Росією, Переяславській раді 1654 р. тощо. Правда, автор, віддаючи данину своїм попереднім, дорадянським поглядам, вів мову й про «складання української державності» за часів Хмельницького. Він спеціально звертає увагу на речі, котрі, з його точки зору, свідчать про державотворчу діяльність козацького гетьмана — організацію війська, дипломатичної служби і т. д. «Хмельницький, — писав Крип’якевич, — організував новий державний апарат, який охоплював всю територію Запорізького війська. Була утворена мережа полків і сотень, які служили водночас і базами для набору війська, й адміністративними центрами. Між окремими населеними пунктами існували такі міцні і добре налагоджені зв’язки, що гетьман міг швидко передавати адміністративним органам свої накази й проводити мобілізацію військових сил на місцях. У розпорядженні державного апарату були кадри спеціалістів — для війська, адміністрації, фінансів, дипломатів та ін.»[440].

Іван Петрович Крип’якевич

Крип’якевич навіть ладний говорити про те, що «Хмельницький вступав у дипломатичні відносини з різними державами, намагаючись системою різних союзів забезпечити Україні повну незалежність». Правда, історик після такої «крамольної фрази», ніби виправдовуючись, зазначав: «Проте в основному він (тобто Хмельницький. — П. К.) орієнтувався на Росію»[441].

Мусив також автор монографії про козацького гетьмана представити його головним діянням «возз’єднання». «З іменем Хмельницького, — писав Крип’якевич, — пов’язане державне об’єднання України з Росією. Хід війни з Польщею довів йому, що тільки в союзі з Росією Україна зможе перемогти ворога — польських магнатів і шляхту»[442]. Таким чином «правильно» розставлялися акценти. Поляки, власне «магнати й шляхтичі», — вороги. Від них треба визволятися українцям. Але здійснити це визволення вони можуть лише з допомогою росіян.

У тодішніх наукових виданнях, де розглядалися питання повстання під проводом Хмельницького, козацький гетьман всіляко ідеалізувався. Ось, наприклад, які давалися йому характеристики: «полум’яний патріот і безстрашний воїн, що умів так само пристрасно ненавидіти ворогів, як і любити свою рідну землю», «великий син українського народу», «мудрий державний діяч і славний полководець», «національний герой українського народу»[443].

У зв’язку з 300-літтям «возз’єднання» з’явилося або було оновлено чимало мистецьких творів на тему Хмельниччини. Перед святкуванням, у 1953 р., вийшов другий том «Переяславської ради» Натана Рибака. Упродовж 1953–1954 рр. цей твір витримав кілька видань, у т. ч. й російською мовою.

1 ... 70 71 72 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Богдан Хмельницький. Легенда і людина, Петро Кралюк», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Богдан Хмельницький. Легенда і людина, Петро Кралюк"