Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Не чужі, Аріна Вільде 📚 - Українською

Читати книгу - "Не чужі, Аріна Вільде"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не чужі" автора Аріна Вільде. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 97
Перейти на сторінку:

Ми влаштувалися за столом, усім наливають спиртні напої, крім мене. Чи то через приймання ліків, чи то через те, що все ще вважають, що є ймовірність моєї вагітності — незрозуміло.

Давид п’є. Занадто багато. До кінця вечора його погляд розпливається, мова змінюється, а рухи стають більш різкими. Я невдоволено позираю в його бік. Обіцяв же, що не затримаємося.

— Я трохи втомилася й мені недобре, — кажу так, щоб почути міг лише він. — Ми можемо вже поїхати? — жалібно прошу його.

Давид перекидає в себе ще одну чарку, переводить на мене п’яний погляд.

— Звісно, дружино. Виклич тільки таксі, я за кермо сьогодні сісти не зможу більше.

Мені здалося, або в його «дружина» було занадто багато жовчі?

Я взагалі терпіти не можу п’яних чоловіків. Вони лякають мене. Із самого дитинства. Стають грубими та непередбачуваними. А з Давидом мені ще потрібно провести ніч в одному ліжку.

— Не потрібно таксі, мій водій вас відвезе, — встряє в нашу розмову батько, пришпиливши Давида незадоволеним поглядом. Йому теж не подобається, що той занадто багато п’є.

— Чудово. Мабуть, скористаюся цією щедрою пропозицією, — ятрить мій чоловік і підіймається з місця. — Дякую всім і гарного вечора. Завтра заїдемо за речами Лєри, — криво усміхається він і бере мене за руку.

Ми швидким кроком залишаємо ресторан. На вулиці я вишукую поглядом автомобіль батька і впевнено йду до нього.

Ми з Давидом сідаємо на заднє сидіння. Він знову палить. Вікно відчинене і я щулюся від холоду.

— Зачини, будь ласка, — тихо прошу я.

— Вибач, — він робить глибоку затяжку, швидко випускає дим, викидає цигарку через вікно й зачиняє його. — Добре, що завтра у відрядження ввечері їду і вранці не потрібно на роботу, — він відкидається на спинку сидіння і прикриває очі.

Я мовчу. Так і дістаємося до квартири Давида, яка тепер буде домом і мені.

Батько хотів подарувати нам трикімнатну квартиру в центрі міста на весілля, але Давид категорично відмовився від такого подарунка. Сказав, що на нове житло заробляти буде сам, і якщо батько все ж вручить нам ключі від квартири, то жити буде там без нас.

Характер у Давида не подарунок, я завжди це знала, але не думала, що з ним настільки буде складно. Його квартира невелика й потребує ремонту, нам набагато краще було б жити в новій. Але я розумію, що гордість не дає йому прийняти цей подарунок. Для нього це немов подачка. Тому мовчу й навіть не намагаюся переконати на цей рахунок.

— Приїхали, — торкаюся його плеча й чекаю, поки він вибереться із салону й подасть мені руку.

Ми підіймаємося сходами. Поділ сукні витирає брудні сходинки під’їзду. Цього разу я входжу до Леонова у квартиру як повноправна господиня й поглядом відразу ж вихоплюю недоліки та все, що варто тут змінити.

Я не встигаю зняти туфлі, як Давид несподівано обіймає мене зі спини та торкається губами шиї, кусаючи ніжну шкіру. Я починаю тремтіти. Я знаю, що буде далі.

— Солодка, — промовляє він. Його рука рухається вгору по животу. — Роздягнися для мене. Хочу бачити тебе в самій білизні, — хрипить він на вухо…

1 ... 70 71 72 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не чужі, Аріна Вільде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не чужі, Аріна Вільде"