Читати книгу - "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"

Хіба я йому можу відмовити? Вся тремчу і тану від його турботи. Від ласкавого полону його обіймів. Цих неквапних рухів. Доторків.

Купання перетворюється для мене на солодку муку. Гаряча вода та ароматна піна на наших тілах. Його долоні на моїй шкірі. Здається, що вони скрізь. Миють, пестять, гладять. Розминають напружені плечі, змушуючи стогнати від насолоди. Грають із сосками, стискаючи груди. Ніжно обводять живіт, посилаючи хвилю жару, розсовують мої ноги, змушуючи відкритися…

Але замість того, щоб скористатися цим, обминають найпотаємніше, лише злегка зачіпаючи статеві губи, ковзаючи тепер по внутрішній стороні стегон. Зводять мене з розуму відчуттям пульсуючого в крові збудження і бентежного розчарування, що відгукується в моєму тілі тягучим і майже болісним бажанням. Незвично гострим. Голодним. Я не знала, що можна так сильно когось хотіти.

А він і не думає полегшувати мою долю. Дражнить, безсовісний. Відводить мої долоні, коли я намагаюся до нього доторкнутися, подарувати свою ласку у відповідь.

Тихо застогнавши, я відкидаю голову Року на плече, притискаючись до нього ближче, розплавленим воском здаючись цим умілим рукам. Очі самі собою заплющуються. Здається, що всі мої нервові закінчення зараз абсолютно оголені, як і я перед цим чоловіком... Моїм чоловіком.

Він не залишає без своєї уваги жодну ділянку мого тіла. І далеко не одразу я помічаю, що відбувається щось набагато більше, ніж просто наше купання і навіть прелюдія. Я відчуваю не тільки дотики чоловічих рук і тіла, мене ніби огортає його енергія, пробігаючи по шкірі гарячими струмками, спалахами блискавок. Очищаючи від залишків страху та тривоги. Запалюючи в крові пожежу.

– Можна?.. Я теж хочу тебе торкатися… – невже це мій голос такий хрипкий і скімливий?

Рок розвертає мене до себе, ловлячи ротом губи, обводить їх язиком, штовхається між них усередину. Цілує так порочно-солодко, що я майже готова кінчити від одного лише цього поцілунку. І відводить мої руки мені за спину.

– Потім, Міє. Я дозволю тобі це згодом. А зараз будь моєю слухняною дівчинкою, − хрипко наказує, відірвавшись від губ і схиляючись до моїх грудей, щоб лизнути зморщений сосок. – Мій голод до тебе зараз надто сильний.

На підтвердження цього він підіймається на ноги, змушуючи й мене встати. Закутує в великий пухнастий рушник, взятий на крайці басейну, і знову підхоплює на руки, щоб віднести назад до спальні та цього разу нарешті покласти на величезне ліжко.

Я вже сама настільки збуджена, що та хвилина, яка потрібна Року, щоб витертися, перш ніж накрити мене своїм великим тілом, сприймається мало не вічністю. І вигинаюся назустріч, покірно дозволяючи йому витягнути мої руки над головою. Ця безпорадність перед ним щось дивне творить з моїм розумом і тілом.

Наші долоні замикаються. І мене наче електричним струмом прошиває, вигинаючи дугою під ним. Не боляче. Болісно солодко. Рок ловить губами мій зойк, злизує гортанний стогін, усміхається хижо, вклинюючись своїм твердим тілом поміж моїх ніг.

− Моя хоробра дівчинка. Прийми це. Прийми мене.

Задихаючись, хапаю ротом повітря, намагаючись впоратися з відчуттям рідкого вогню, що плещеться в крові. Це вже було. Це вже знайоме. Там у лісі. Він уже вливав у мене свою силу. Тільки зараз все по-іншому. Болю немає. І страху також. Тільки вщент палюче збудження.

Наші долоні ніби спаяні. Ми дивимось у вічі один одному. У його погляді палає голодне полум'я. Я хочу вгамувати цей голод. Я так цього хочу.

Я майже знерухомлена його тілом, попри те, що він на мене зовсім не тисне. Але все одно тягнуся до мужнього обличчя, не лякаючись навіть хижого вискалу. Цілую жорстке колюче підборіддя. Обіймаю ногами, відчуваючи, як його член ковзає по мокрих складочках мого тіла, невідворотно розсовуючи, дражнячи...

− Не поспішай, моя солодка, − гарчить Рок, з глухим стогоном вдавлюючись у мене. − Ти ще не готова.

− Ти жартуєш? − виривається у мене мимоволі істеричний смішок. Та у мене вже кістки плавляться від бажання.

− Ні, Міє. Не жартую. Злиття наших енергій уже запущене і його не зупинити. Але якщо я не стримаюся і дозволю своїй силі безконтрольно ринути в тебе, ти можеш не витримати цього і постраждати, тому я робитиму тебе своєю поступово. У нас уся ніч попереду.

Ох, а от тепер мені трохи страшно стає. Але страх цей такий… млосно-солодкий у своєму передчутті. Нервово ковтнувши, я спостерігаю, як Рок підіймається наді мною. І відпускає мої долоні. От тільки зрушити я їх з місця все одно не можу, ніби й далі щось тримає. Здіймаю очі на свого еротично-деспотичного чоловіка і помічаю у нього на губах хитру усмішку.

− Ти приймеш все, що я тобі дам, Міє, − обіцяє він владно. І по моїй спині біжать мурашки, піднімаючи струнко всі волоски на тілі.

Мого чола торкаються чоловічі пальці. Немов жаринкою креслячи якийсь знак. В очах темніє від нової хвилі спеки.

− Ти даси мені все, що я захочу взяти, − гуркотить без жодного сумніву. Я б, може, посперечалася, але сил на це якось не нашкребу.

Пальці опускаються нижче, проводять по переніссі та бровах. Простежують лінію носа. Торкаються губ, затримуються на них, обводячи, натискаючи, збираючи вологу.

− Ти станеш моєю кожною клітиною свого прекрасного тіла.

Креслить вогняну доріжку по підборідді, ніжно охоплює гарячою долонею шию, приголомшуючи контрастним поєднанням його контролю та моєї добровільної беззахисності. А далі його рука зісковзує ще нижче, по ключицях, грудях, доки не завмирає на сонячному сплетінні.

− Цієї ночі я наповню тебе собою і своєю силою, − його хрипкий голос, здається, проникає в найпотаємніші куточки моєї душі.

А від долоні приходить новий потік вогню, вириваючи з моїх грудей гортанний крик. Я чую його хрипке дихання. Мене роздирає його бажанням. Рок закидає голову, морщачись, оголюючи зуби з надмірно розвинутими іклами. Дивиться на мене з-під важких повік. І я дуже гостро відчуваю, яких зусиль йому зараз коштує втримати контроль.