Читати книгу - "(не) Ідеальний бос, Аксінія Найт"

* * * Від імені Ніколь * * *

Ніколь зовсім не очікувала почути від свого чоловіка пропозицію жити разом. Спочатку вона навіть розгубилася, але поступово зрозуміла, що не хоче відмовлятися від нього.

Наступного ранку, коли вони приїхали вдвох у ресторан, у середині дівчини все тремтіло від страху. Хоч вона й розуміла, що вже частина персоналу бачила їх разом і, швидше за все, вони здогадалися, що пов'язувало боса та нового шеф-кухаря, все одно зараз її накривало почуття паніки. Лише підтримка чоловіка, який міцно обіймав за талію, не давала можливості впасти та розгубитися.

Коли вони опинилися вже в кабінеті господаря ресторану, Ніка змогла хоч трохи видихнути та заспокоїтись. Алекс продовжував її підтримувати і своєю поведінкою показував, що жодної краплі не сумнівався у правильності свого рішення. Цей настрій передався їй самій. Вже окрилена і спокійна вона вийшла з кабінету і швидко попрямувала на кухню, встигнувши перевдягнутися по дорозі.

З ранку замовлення потекли один за одним, не даючи можливості розслабитися. Ніколь бачила, що Жозеф хотів з нею поговорити, але все не вдавалося відволіктися. Ближче до обіду вони нарешті змогли видихнути і знайшлося близько півгодини для перерви на каву. Вони присіли у своїй частині кухні, де завжди готували удвох складні страви.

– Ну що, тебе можна привітати? - по-батьківському запитав Жозеф, сідаючи поруч.

– Дивлячись з чим... – невпевнено відповіла Ніка, хоча здогадувалася, що він мав на увазі.

– Ти і містер Коулман нарешті перестали ховатися від усього світу. Чи я чогось ще не знаю? – обережно уточнив чоловік.

– Вчора він запропонував мені жити разом… – тихенько відповіла дівчина, довіряючи йому свій секрет.

– Ось це так! А ти що відповіла?

– Погодилася, Жозефе. Я не можу більше чинити опір нашим почуттям, – на обличчі Нікі розпливлася щаслива посмішка.

– Я дуже радий за вас. Нарешті наш бос знайшов гідну собі пару. Я бажаю, щоб у вас усе й надалі добре складалося. Ти сама прямо розквітла за цей час, дівчинко моя, – шеф-кухар присунувся і по-дружньому обійняв дівчину, підтримуючи і схвалюючи її вибір. Від цього простого жесту вона відчула в собі величезну силу, щоб рухатися вперед і не здаватися у разі виникнення будь-яких проблем.

Після цієї розмови вони знову повернулися до роботи, і майже до вечора провели в шаленому ритмі, заданому зранку. Незадовго до закриття ресторану до дівчини підійшла Адель.

– Може посидимо після закриття? Ніхто не завадить нашим розмовам. Все одно бос вже не повернеться сьогодні, – запропонувала адміністратор, явно сподіваючись на розмову із подругою.

– А ти звідки знаєш? – якось невпевнено запитала Ніка.

– Він ще в обід поїхав у справах до другого ресторану і попередив, що вже не повернеться, – з усмішкою спокійно промовила Адель. А всередині Ніколь все стислося від паніки, що несподівано накотила на неї. Їй не сподобалося, що вона нічого не знала про це. І в цей момент на її телефоні пролунав дзвінок. Побачивши ім'я того, хто дзвонив, вона відійшла вбік, показуючи Адель, що їй потрібно терміново поговорити.

– Я слухаю! – якось різко відповіла вона. Але її настрій швидко змінився, коли почула прохання Алекса. Він приготував для неї сюрприз, якому завадили надзвичайні обставини.

Після розмови вона одразу попрямувала до його кабінету і справді знайшла зв'язку ключів на найвиднішому місці в шухляді столу. Видихнувши кілька разів і сховавши ключі в кишеню, Ніка повернулася на кухню, де на неї чекала адміністратор.

– Думаю, не відмовлюся від твоєї пропозиції. Тільки приберу все на кухні.

– Домовилися. Я зараз закрию заклад і чекатиму на тебе за нашим столиком.

Закінчивши всі справи на кухні, дівчина нарешті змогла заспокоїтися і вийти в зал до подруги. Але все одно неспокійні думки про те, що могло статися, що Алекс так швидко зірвався, не покидали її.

– Ніка, все добре? – раптом вона почула питання Адель.

– Що? – перепитала Ніколь, не розуміючи, про що говорила подруга.

– Ти якась розгублена. Вже хвилин п'ять не реагуєш на мої слова. Щось трапилося?

– Ні, все добре. Просто задумалася, – відповіла дівчина, не бажаючи зараз говорити про це.

– Тоді розказуй, ​​що це було вранці. Як ти опинилася у компанії нашого боса? Та ще й зранку раніше… – у її голосі звучала явна цікавість.

– Випадково, – раптом відповіла вона.

– В якому сенсі? – здивувалася Адель.

– Я жартую, Ада. Ми разом тепер. Вже кілька місяців зустрічаємось.

– Ти зараз серйозно? – була явно шокована такою новиною подруга.

– Цілком. Ми не хотіли спочатку афішувати наші стосунки. Але тепер усе змінилося, – з усмішкою на обличчі відповіла Ніколь.

– Ось здивувала, то здивувала. Не очікувала, що наш Алекс Коулман здатний на будь-які стосунки. Його ніхто й ніколи не бачив разом із своїми подружками. Або він ні з ким ніколи не зустрічався, у що я особисто не повірю, або він так старанно все приховував.

– Особисто я тобі не зможу відповісти на це питання, – засміялася Ніка. – Думаю, що його особисте життя – це його особиста справа.