Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

—  Терміново повертайся назад, - сказала Каарла.

—  Я краще простежу, щоб зіург не вижив, - сказав Фіск. - Більше нікого з них немає.

—  Фіск, назад, - почув хлопець, але він не збирався її слухати, розумом він розумів, що Каарла має рацію, але також він вважав, що варто перевірити місце падіння.

— Щось тебе погано чути, якісь перешкоди, — сказав Фіск, вдаючи, що не чує її.

—  Фіск, - почув він крик Каарли, після чого хлопець відключив зв'язок. Він краще знав, що треба зробити.

Швидко спустившись сходами, Фіск побіг у бік під'їзду, в якому залишив свій спідер. Паралельно він намагався визначити місце падіння глайдера. Виходило, що глайдер упав десь у районі шахти, туди і попрямував Фіск, після того, як вивів з під'їзду спідер. За вчорашній день він уже трохи звик до нього, а тому вже без побоювань розвинув швидкість більше двох сотень кілометрів на годину. Все одно тут не було жодних перешкод, пряма дорога до шахти, якою і полетів Фіск. Глайдер упав трохи осторонь шахти, так що Фіску довелося скинути швидкість і вже на тридцяти кілмтерах за годину дістатися точки падіння.

Перше, що кинулося у вічі, це те, що глайдер розвалився на кілька частин після падіння, друге ж, це те, що пілот зміг вибратися і зараз лежав за метри три від кабіни глайдера. Спочатку Фіск вважав його загиблим, але тільки-но він наблизився, як помітив легке тремтіння. Тоді ж хлопець роздивився й самого зіурга. Це був не рядовий зіург. Цей був більше раза в півтора за своїми розмірами. Зістрибнувши зі спідера, Фіск попрямував у бік зіурга, наставивши на нього гвинтівку. Зупинившись за метрів десять від зіурга, Фіск вирішив перевірити, чи у свідомості той чи ні.

За допомогою телекінезу хлопець кинув кілька камінців у зіурга. Той ніяк не відреагував на це. Це могло означати лише одне - зіург був непритомний, але ще живий і це слід було виправити якнайшвидше. Ось тільки варто було Фіску зробити пару кроків у бік ворога і наставити на його голову гвинтівку, як у нього з'явилася думка допитати супротивника. Це явно був не простий зіург, а отже, він міг багато знати.

Обережно опустивши гвинтівку, хлопець вирушив ближче до зіурга. Його треба було зв'язати, щоб можна було пізніше допитати. Але це була помилка, щойно Фіск опинився за два метри від зіурга, той ривком підняв свою голову і наступного моменту хлопець ніби натрапив на стіну. А за мить він опинився в порожнечі, де на нього кинувся зіург. Але тварюка до нього не добігла, звідкись поруч із Фіском з'явилася зенітна зброя, яка одним пострілом випарувала зіурга.

Але за першим зіургом з'явилися нові, і їх тепер було багато. Зенітна зброя добре справлялася, але незабаром її стало не вистачати. За мить, ніби за помахом чарівної палички, поруч з'явилося ще одне. На деякий час ситуація вирівнялася, обидва зенітні знаряддя встигали знищити зиругів-піхотинців. Але незабаром до них приєдналися якісь літаючі тварюки, Фіск саме так уявляв інцепторонів, після розповіді Дерека. І знову зіурги стали продавлювати оборону Фіска. За мить він відчув себе за штурвалом "Стерли". Всі ці дивацтва ніяк не дивували хлопця, він просто не замислювався над цим, натомість зосередився на знищенні тварин.

Щойно вони зникли, Фіск направив винищувач убік, звідки тварюки з'являлися. Практично одразу йому довелося зробити протизенітні маневри, а після винищувач наче натрапив на щось і на мить завмер.

А в наступний момент ситуація навколо змінилася. Тепер це була не порожнеча, тепер це була величезна печера, вкрита якимсь зеленуватим слизом, і в центрі печери стояв він, той самий зіург, якого знайшов Фіск. Тієї миті в “Стрілу” Фіска полетіло каміння, вкрите слизом. Хлопець намагався маневрувати, але десь там. Після кожного влучення він починав відчувати нудоту, а після, напевно, десятого влучення винищувач зник, і хлопець опинився на колінах перед зіургом.

—  Наново Народжений, цікаво, - сказав зіург якоюсь незрозумілою мовою, але Фіск зрозумів сенс сказаного. - Твоя герма буде непоганим додатком.

Наступного моменту Фіск відчув біль, ніби його почали рвати на частини, причому зсередини та зовні одночасно. Хлопець нічого не міг вдіяти. Все, що він міг - кричати від болю і мріяти про те, щоб якнайшвидше здохнути.

Але раптом усе припинилося і хлопець відчув, що біль став відпускати. Розплющивши очі, він побачив, що все навколо стало танути, залишаючи на своєму місці порожнечу. Зіург, який щойно катував його, тепер лежав з діркою в голові, немов від гвинтівки. Схопившись на ноги, Фіск підбіг до нього і вдарив ногою по голові.

А далі сталося щось незрозуміле. У місці дотику ноги та зіурга, той почав розпадатися на туман, який почав убиратися у хлопця. Те, що відбувалося щось погане, він зрозумів одразу, а тому рвонув убік, звідки він прибув на винищувачі. Через кілька секунд він знову натрапив на якусь перешкоду, що зупинила її на мить, а наступної миті він розплющив очі і побачив перед собою Каарлу, яка набирала щось на голограмі реанімаційного комплексу.

—  Що сталося? - хрипко прошепотів Фіск.

—  Отямився, малолітній придурок? - сказала Каарла. - Це яким треба бути дурнем, щоб лізти до таурскену?

—  Таурскен? - Запитав Фіск, а наступного моменту хлопця накрило болем. На краю свідомості він почув писк реанімаційного комплексу, а потім біль посилився до такого рівня, що, крім болю, нічого не залишилося для нього.

Тим часом Каарла зрозуміла, що стан Фіска погіршився. Сильно погіршилося. Значить, варто було поспішити. Кинувши ще раз погляд на труп таурскена з простріленою головою, дівчина затягла Фіска на спідер і одразу ввімкнула максимальну швидкість. Вже за півтори хвилини вона спустилася в гараж, де її зустріла Маарі. Та, побачивши свого хлопця зі слідами крові з вух та очей, завмерла на секунду, заплющила очі, а коли відкрила, то в них не було вже жодних почуттів.

—  Що з ним? - запитала Маарі холодним тоном.

—  Зчепився з таурскеном. Не знаю, що відбувалося, але коли я прилетіла, то таурскен тримав дві лапи на голові Фіска, а той кричав від болю. - сказала Каарла. - Треба його швидко в капсулу, бо, боюся, ми його не втримаємо в живих.