Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

—  Капсула вільна, Нурі виліз з неї як півгодини.

—  Сильне крововилив у мозок, якби у нього нейромережа, було б простіше, - сказала Каарла, - Також, з якоїсь причини, температура мозку на межі згортання білка. Це дуже небезпечно.

—  Що робитимемо? - запитала Маарі.

— Треба змотуватись звідси. Таурскени – не рядові зіурги, за ними у будь-якому разі когось надішлють. І приховати, що тут сталося його вбивство, ми не зможемо, - сказала Каарла.

—  Скільки в нас часу? - Запитала Маарі. У її голосі не було жодних емоцій, у Каарли навіть промайнула думка, що відвернувшись від неї, могла б подумати, що каже штуін.

—  Без поняття, але не багато, - відповіла Каарла. - У нас майже все готове до виходу. Але тут треба залишити сюрприз. Ти контролюй стан Фіска, щойно він буде стабілізований - тягни його разом з Нурі в БТР. Потім буде лікуватися, нам треба змиватись звідси.

—  Зрозуміла, - кивнула Маарі і стла поряд із медичною капсулою.

Каарла ж вирушила на третій підземний рівень, власне, сам склад. Її цікавив насамперед один кейс. У цьому кейсі лежала десяти кілотонна ядерна бомба. Як вона зраділа, коли вчора знайшла її. Спочатку вона хотіла її просто прихопити із собою, щоб використати, якщо знадобиться, проти інцепторонів.

Але тепер... тепер вона збиралася зробити пастку. Використовуючи інструкцію, Каарла підняла заряд і закрила кришку кейса. Тепер, тільки-но вона пошле кодований сигнал і бомба вибухне. Залишилося дочекатися, коли сюди дістануться зіурги та активувати бомбу. І для цього Каарла встановила камери, які були підключені до ретранслятора, а той уже мав канал зв'язку з її нейромережею.

Все це зайняло не більше півгодини. Коли вона повернулася назад у гараж, Нурі та Маарі якраз вантажили несвідомого Фіска з підключеним до нього реанімаційним комплексом.

Щойно хлопці пристібнулися, як почав відкриватися люк. Все, їм робити тут було нічого, точніше, не так, робити було що, але це було небезпечно, а тому треба було тікати.

Заревівши всіма шістьма двигунами, Каарла вискочила з гаража вже на швидкості близько шістдесяти кілометрів на годину. А зовні швидко набрала швидкість сто п'ятдесят кілометрів на годину. Це була максимальна швидкість цього класу БТР-а. Якби вони не були пристебнуті до крісел, то літали по всьому салону, а так ремені утримували всіх на місцях, залишаючи замість синці.

—  Радар виявив середній носій зіургів, що сідає.

—  Бачу, - сказала Каарла. - Відволічемо їх трохи, - додала вона і включила на повну потужність радіопередавач на складі. Майже відразу десяток глайдерів, які супроводжували середній носій, кинулися у бік складу. Лише один десантний флаєр попрямував до місця, де впав таурскен. А ось середній носій завис на висоті двохсот метрів над складом.

— Між нами вже три кілометри, — натякнула Маарі.

—  Час, - сказала, посміхнувшись, Каарла і активувала вибух ядерної бомби. Через секунду БТР трохи зрушило ударною хвилею, але її прийняв на себе, здебільшого, енергетичний щит. Та й була вона дуже серйозно ослаблена відстанню.

—  Глайдери знищені, носій вцілів, - сказала Маарі. - Почав швидкий підйом, мабуть, побоюється повторного вибуху.

—  А ось і хвіст. Як же без нього, - сказала Каарла. - Маарі, бери на себе керування і давай до річки.

Каарла одразу полізла до єдиної стрілецької башти цього БТР. Тішило її те, що БТР мав досить потужний щит, здатний витримати багато влучень, перш ніж зникнути.

За дві хвилини до них наблизилась п'ятірка глайдерів, які відкрили вогонь з відстані більше кілометра. Стріляти з некерованої зброї було безглуздо, а тому замість гармат Каарла використала п'ять зенітних ракет.

Як вона і розраховувала, глайдери не змогли захиститись від ракет з об'ємною бойовою частиною. Але зіурги не схотіли відпускати їх просто так. Від носія відокремилося ще кілька кораблів, і вони були явно потужніші за звичайні глайдери.

Але на той момент, коли вони наблизилися на відстань впевненого вогню, БТР був уже недалеко від річки. Запустивши п'ять ракет, що залишилися, Каарла лише стукнула з досади приладову панель кулаком. Ракети були прийняті без проблем на щити кораблів, що переслідували їх, а значить, і гармата була проти них марна.

Наступні двадцять п'ять секунд відбувалися справжні випробування для щита БТР. Щомиті на нього обрушувалися постріли, одразу з кількох кораблів зіургів.

Але хоч щит і впав наприкінці до тридцяти відсотків, він свою справу зробив і витримав. А наступного моменту БТР увірвався у воду, і водометні двигуни, що включилися, дозволили йому швидко занурюватися на п'ятдесятиметрову глибину.

—  Тепер скинемо обманку, - сказала Каарла, стомлено спустившись у салон БТР-а.

—  Зараз, - сказав Нурі і натиснув на пульті кнопку відстрілу вантажу з даху.

—  Маарі, давай проти течії, метрів на триста, - попросила жінка у Маарі. Щойно вони опинилися на заданому місці, вона активувала обманку.

—  Думаєш, вони купляться? - Запитала Маарі у Каарли.

— Сподіваюся, я не дарма крутилася вчора, знімаючи реактор з другого БТР, щойно вони наблизяться, я підірву її. А тепер глушимо все обладнання і опускаємося на дно.

—  Зрозуміла, - сказала Маарі.

Через добу Каарла вирішила ризикнути і перевірити місцевість на поверхню. Не активуючи основні системи БТР-а, дівчина просто підняла в повітря розвідувальний дрон.

Погода на поверхні за добу сильно зіпсувалась, і зараз на річці гуляли триметрові хвилі. І, завдяки їм, на надмалій висоті можна було не перейматися тим, що дрон виявлять. Поверхневе сканування показало, що в радіусі десяти кілометрів не було у повітрі жодних літальних апаратів. Ну, як ніяких, дрон не міг гарантувати, що поряд немає літальних апаратів із маскуванням чи невидимістю. Але звичайні літальні апарати дрон не виявив

Каарла вирішила не ризикувати і не направила дрону назад до складу, вона взагалі за межі річки його не виводила. Натомість вона зробила крюк  на пару кілометрів вгору і вниз за течією.