Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Українське письменство 📚 - Українською

Читати книгу - "Українське письменство"

345
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Українське письменство" автора Микола Зеров. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 717 718 719 ... 799
Перейти на сторінку:
Брюховецький В. Цит. видання. — С. 119. ">[627], — проте по-більшовицькому пильний С. Щупак навіть і це примудрився поставити на карб наркомові, який щойно пішов із життя: «Тов. Каганович оцінює Хвильового 1926 року, як підголоска буржуазії, з яким потрібна рішуча боротьба. А тов. Скрипник переключив увагу на Зерова»[628]. Нарешті, як не згадати Панаса Любченка, колишнього боротьбиста і майбутнього громадського обвинувача на процесі «СВУ», секретаря ЦК КП(б)У і голову раднаркому УРСР, який, висловлюючись про Миколу Зерова, вже тоді показав себе примітивним фальсифікатором: текстуально перекрутивши окремі зеровські поетичні рядки, він, як водиться, відкоментував їх у дусі звичайної для тих років вульґарно-соціологічної демагогії[629].

Це були виступи «вождів». Але є й «партійні документи». Так, у постанові червневого (1926 р.) пленуму ЦК КП(б)У «буржуазній групі» неокласиків інкримінувалося намагання ні більше, ні менше, як відродити буржуазний лад, капіталізм. А в «Тезах ЦК КП(б)У про підсумки українізації» (1927 р.) цю думку було додатково розвинуто: «Тепер серед українських літературних груп типу неокласиків і в колах вищої інтеліґенції спостерігаємо ідеологічну роботу, розраховану якраз на задоволення потреб української буржуазії, що зростає. Характеристичне для цих кіл є прагнення скерувати економіку України на шлях капіталістичного розвитку, держати курс на зв'язок з буржуазною Європою, протиставляючи інтереси України інтересам інших радянських республік»[630].

Саме з приводу цих «партійних документів» Павло Филипович написав свою напівіронічну «Епітафію неокласикові»:


Не Райн, не Волга, не Дніпро, не Вісла — Його сховає вічності ріка. Прощай — неокласичну руку стисла Після Європ досвідчена рука. Десь Дорошкевич з ним вітався кисло, Не раз скубла десниця Десняка. Кінець! Мечем дамокловим нависла Сувора резолюція ЦК. Дарма що він, у піджаку старому, Пив скромний чай, приходячи додому, І жив працівником з юнацьких літ, — Он муза аж здригнулась, як почула, Що ті переклади з Гомера і Катулла Відродять капіталістичний світ[631].

Здавалося б, маємо в цьому сонеті збірний портрет «неокласика», та все ж, гадаю, тут ідеться передусім про Зерова: інші поети «п’ятірного ґрона» античної поезії не тлумачили[632], — а от Зеров Катулла перекладав, а Гомера переспівував у таких сонетах, як «Лотофаги», «Лестригони», «Телемах у Спарті».

Може, це парадокс, але ключ до розуміння реальних причин більшовицької ненависті до Миколи Зерова дає сам П. Колесник, чи не найзатятіший викривач і поборювач автора «Камени», — хоч це, здається, ніяк не входило в його плани. В уже згадуваній його статті-пасквілі «Плач Ярославни…» автор повністю цитує коротеньку рецензію Миколи Зерова на брошуру Юрія Тищенка «Хто такий В. Винниченко» (Книгар. — 1918. — № 7. — Стовп. 401) і грізно виділяє курсивом дещо з зеровського тексту. Процитую початок рецензії і я, зберігаючи Колесникові курсиви: «З'явилася ця брошура в тривожні часи більшовицької пропаґанди проти «буржуазної» Ради й уявляє з себе популярну апологію Винниченка, як щиро демократичного діяча. Перші сторінки її присвячено полеміці з більшовиками (показується їхній централізм і непристойні способи боротьби, як обкидання болотом політичних противників), — середина розповідає життя Винниченка до початку війни і показує дійсну вартість більшовицьких нападів на «буржуазний» характер його діяльності…» Звичайно, в 1934 році наведені тут Колесникові курсиви означали, що Зерову в більшовицькому царстві не жити, а значить, не жити взагалі. Разом з тим звернімо увагу на ось таку фразу пасквілянта: «Немає тут жодної рації переглядати десятки статей і рецензій Зерова цього періоду, друкованих у націоналістичній періодичній пресі». Гадаю, у нас є всі підстави до цього Колесникового побажання не прислухатись. І ось чому.

Була у статтях Миколи Зерова 1918—1919 років одна тема, що про неї всі незліченні Колесники й Коряки, всі Щупаки, Новиченки й Шамоти воліли мовчати, ще й як мовчати, думаю, дбаючи більше про

1 ... 717 718 719 ... 799
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українське письменство», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Українське письменство"