Читати книгу - "Народження країни. Від краю до держави. Назва, символіка, територія і кордон України"

посвячений у єпископській кафедральній церкві. Під тим-то прапором проголошено потім дня 8.V. 1919 р. добровільне прилучення Підкарпатської Русі до Чехословацької республіки й під тим прапором 100-членна делегація Центральної Руської Нар. Ради дня 12 травня 1919 р. передала торжественно в Празі на Граді пану Президентові Т. Г. Масарикові рішення Центр. Руської Нар. Ради про прилучення Підкарпатської Русі до Чехословацької республіки. В тім часі повівали синьо-жовті прапори на Граді, на залізничному двірці та на інших публічних і приватних будовах у Празі, а всі члени делегації враз з бл. п. губернатором Антоном Бескидом мали на грудях синьо-жовті кокарди»[306].

Восени 1934 р. несподівано виник конфлікт через позицію чеського шовініста, шкільного інспектора Вондрачека, за ініціативою якого президія крайового уряду видала ще 11 липня того ж року обіжник до окружних урядів про заборону використання синьо-жовтих прапорів, хоча інші чеські урядовці заявляли, що цей припис не стосується цього прапора[307]. Проте вже 27 жовтня жандарми зняли в Тереблі синьо-жовтий прапор, вивішений місцевим господарем побіч державного прапора ЧСР[308]. Усе це викликало хвилю обурення як серед закарпатців, так і в сусідній Галичині[309].

Конфлікт 1934 р. завершився легалізацією синьо-жовтого прапора як крайового для Підкарпатської Русі[310], на що також указує у своїх працях і Π. Р. Магочі[311]. Детальніше про це повідомляли ужгородські часописи: «За підписом п. краєвого президента Антона Розсипала дня 15. XII. 1934 під числом 17. 688 — през. — 1934 видала президія краєвого уряду розпорядок у справі уживання синьо-жовтого прапору на Підкарпатській Руси, як краєвого (земського) прапору (курсив наш. — Авт.). Розпорядок заслано всім окружним урядам, поліційній дирекції в Ужгороді й поліційному комісаріатові в Мукачеві. По мисли того розпорядку дозволяється уживати синьо-жовтий прапор дня 28 жовтня і взагалі на державних, краєвих і народних святах так на будовах, як і в поході. Коли цей прапор уживається разом із державним прапором має бути поставлений з лівого боку, а не може бути більший ані кращий від прапору державного»[312]. Хоча надалі й траплялися якісь дрібні непорозуміння (наприклад, жандарми зняли прапор під час велосипедних перегонів у Ясіні[313]), проте загалом синьо-жовтий прапор застосовувався повсюдно без проблем[314].

Із загостренням політичної кризи 1938 р. в ЧСР герб Підкарпатської Русі стає символом будівництва автономної Карпато-Української Держави. Активно використовується на Закарпатті й символ Тризуба як загальноукраїнський герб. З огляду на політичні зміни в Чехословаччині наприкінці жовтня 1938 р. у Празі розглядалися проекти коригування державних гербів ЧСР. Цікаво, що серед різних варіантів як символ Карпатської України розглядався і золотий Тризуб Св. Володимира на синьому полі[315]. Хоча цих змін так і не встигли здійснити, але 15 березня 1939 р. у Хусті відбувся перший Сейм Карпатської України, який проголосив незалежність Закарпаття, а також затвердив Державні герб і прапор Карпатської України[316]. У початкових варіантах законопроекту ним мав стати «дотеперішній краєвий герб». Але під час обговорення д-р Степан Росоха запропонував доповнити цей розділ словами «і Тризуб Святого Володимира Великого», а отець Кирило Феделеш додав: «щоб і наш конституційний закон респектував християнські традиції українського народу, пропоную й до гербу нашої Держави внести святий символ християнства»[317]. Тому в кінцевому варіанті затвердженого Закону ч. 1 §6 мав таке формулювання: «Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: медвідь у лівім червонім півполі й чотири сині та три жовті смуги в правому півполі, і Тризуб Св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. Переведення цього місця закону полишається окремому законові»[318]. У протоколі, опублікованому в книжці С. Росохи «Сойм Карпатської України» та інших виданнях допущена, мабуть, технічна помилка через поспіх і подано — «медвідь у лівім червонім полі», що суперечить як фотодокументам, так і фонографічному запису зачитування на Сеймі д-ром С. Стебельським Закону ч. 1. Мало бути «червоний медвідь у лівім білім (срібнім) півполі», бо саме так виглядав «дотеперішній краєвий герб», та й причин змінювати його колористику не було. У Законі ч. 1 також фіксувалося, що «5. Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, при чому барва синя є горішня, а жовта є долішня [...] 7. Державний гимн Карпатської України є „Ще не вмерла Україна...“»[319].

Але оскільки вже наступного дня молода Карпато-Українська Держава була потоплена в крові угорськими військами, то, зрозуміло, до ухвалення окремого закону, як і графічного виконання затвердженого герба, не дійшло. Закарпатський знак на півсторіччя виходить із реального ужитку.

Державно-територіальні символи Радянської України

Проголосивши 25 (12) грудня 1917 р. у зайнятому червоноармійцями Харкові владу рад, більшовики імітували створення паралельної Центральній Раді форми національної державності й тому також використовували назву «Українська Народна Республіка» і навіть почали видавати свій «Вістник Української Народньої Республіки». 30 (17) грудня був сформований уряд, який назвали Народним секретаріатом[320]. Наскільки ця «державність» була формальною, свідчать спогади тодішнього народного секретаря у справах освіти В. Затонського: «Називали себе урядом, та самі до того ставилися трохи гумористично. Та й справді: який же з нас був уряд без армії, фактично без території, бо навіть Харківська Рада нас не визнавала»[321]. Петроградський Раднарком після харківського з’їзду почав видавати агресію більшовицької Росії проти України за громадянську війну між Центральною Радою та Народним секретаріатом.

Наслідуючи IV Універсал у резолюції II Всеукраїнського з’їзду рад, що відбувався 17—19 березня 1918 р. в Катеринославі, говорилося: «Українська Народна Республіка стає самостійною радянською республікою. Але по суті взаємовідносини радянських республік залишаться старими»[322]. Д. Дорошенко з подивом описував, що під час захоплення більшовиками Києва в лютому 1918 р. на будинку Народного комісаріату військових справ висів червоний прапор із нашитими в крижі жовтою й блакитною смужками. Усе це робилося з метою полегшити захоплення України. Коли ж більшовики зуміли закріпитися на Лівобережжі, то й потреба в надмірній мімікрії відпала — 6 січня 1919 р. назву УНР змінено на УСРР (Українська Соціалістична Радянська Республіка), а як тимчасовий захід прийнято вважати основним законом УСРР конституцію РСФРР[323]. За ухваленою 10—14 березня 1919 р. конституцією визначено герб УСРР (стаття 34) — подібний до герба Російської Федерації — на червоному щиті сходить золоте сонце, над ним — золотий серп і молот, щит оточений вінком із колосків пшениці та назвою республіки й гаслом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» двома мовами (українською та російською); а також торговельний, морський