Читати книгу - "Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова"

— Захотів би ти їх убити, було б п'ять трупів, — сказав незнайомий мені магістр — Дитинко, ти як?

Показала великий палець. Лішкорт, підняв мене на ноги і обтрусив.

— Молодець! Образи чітко передавала.

— Вона підказувати тобі встигала? — магістр темних мистецтв тільки кивнув і дивився на мене із захопленням.

— У тебе дар раніше теж так працював?

— Так, це як?

— Чітко. Дуже чіткі картинки образів.

— Ну так, вони з самого початку чіткі були. Просто зараз, я ж не контролювала дар, він сам спрацьовував.

Градус захоплення підвищився.

— Лія! — почула переляканий крик Ронбера.

Він першим підбіг і згріб в обійми. Слідом підбігли Дерек із Янушем. Швидко перевірили, що я ціла. А тільки потім помітили, що в нас у блоці немає дверей. Їх нам полагодили за годину. Мене тим часом відвели на кухню, нагодували. Звідкись брати навіть шматок торта дістали і так пильно дивилися, як я їм.

— Вас теж погодувати?

— Ми злякалися!

— Я теж і що?

Мене знову стиснули в обіймах.

— Не задавіть! — пискнула.

Вириватися марно, занадто сильні для мене. Спала я у вигляді кошеняти у старшого брата під боком. І тільки тому, що він нервував. А вранці Януш ніс мене на руках, на тренування. Помітивши тренера, спробувала вирватися. Тільки сильніше притиснув до себе. Тільки й змогла жалібно нявкнути. Магістр Ялін подивився суворо на нього і рішуче забрав мене. Поклав собі на плече і погладив. Потім гаркнув студентам.

— Стройся!

За півхвилини відправив їх бігати. А мене відпустив на землю.

— Можеш перетворюватися і теж бігти.

— Уф, ось панікери! — перше що сказала, обернувшись — Не перший раз нападають.

Побігала добре, вже подужала п'ять кіл і шосте пройшла.

— Молодець, витривалість зростає. Комплекс стандартний, робиш скільки зможеш. Вітається більше, ніж минулого разу, але тільки якщо не на останньому подиху.

Сьогодні, ранкове тренування пройшло з більшим задоволенням, ніж зазвичай. Наприкінці обернулася кошеням, трохи побігала за студентами. Вони із задоволенням вдавали, що тікають.

— Давай підганяй їх, нехай спритніше залазять на турнікети.

Хлопці відверто бавилися зі мною. А мені в радість їх поганяти. Хто не встиг залізти на спортивний снаряд, відхоплював лапою, і я інколи не встигала пазурі сховати. Потім ще із задоволенням потягнулася на найближчому дереві й поточила кігтики. Поруч виявився здоровий вовк. Відскочила і зашипіла.

— Тимко, ти чого сестру мені лякаєш! Вона вовків ще не бачила!

Перший переляк уже минув, і я підійшла до звіра, понюхала. Він ще й ліг мордою на лапи. І при цьому, був трохи вищий за мене на лапках. Коли засунула ніс у вухо, він так кумедно ним смикнув. Відразу вкусила за вухо і стала грати лапками, без кігтів.

— Забава дитині.

Щоправда дитину повалили і стали вилизувати. Це було його помилкою, тому що моя внутрішня кішка була проти, і я з нею заодно. І в хід активно пішли кігті. Хлопець швидко зметикував і відстрибнув від злого кошенятка. Кумедно так фиркнув і припав на передні лапи. Я повторила його маневр. Він дзвінко гавкнув і стрибнув уперед на мене, а я стрибнула під нього і проскочила під звіром.

— Ви хіба не вчили сестру полювати? — запитав Ялін у Януша.

— Ні. Коли? Вона тільки недавно обернулася! Ви самі пам'ятаєте, вона засинала на ваших тренуваннях у цьому ж вигляді. А тут вона вже довго проявляла активність.

— Ех, росте дитина. Потрібно вчити її полювати на дичину.

До наших салочків приєднався ще один із котячих. Я навіть зависла, розглядаючи великого кошака з гривою. Але не схожого при цьому на левів із того, іншого світу. Морда інша, гостріша і сам худий.

— Так, дітвора, у вас п'ять хвилин і не заганяйте дитину, у неї ще уроки!

Погратися не дав брат, він теж обернувся і шипів, гарчав на всіх, хто намагався наблизитися. Зате я змогла поганятися за його хвостом. Хлопці, вовк і кіт перестали намагатися зі мною гратися і просто сиділи, спостерігали за салочками з хвостом. Брат, звісно ж, підігравав мені. А решта з групи, хто не перетворився, ще й поради давали. Хтось мені, а хтось Янушу.

— Так, досить! — грюкнув у долоні Ялін — Бери сестру і дуй у гуртожиток. Дитина скоро вирубиться!

Фиркнула, думала зараз перетворюся, і піду ногами. Брат виявився швидшим, підхопив кошеня на руки і пішов у будівлю. Сніданок я наминала швидше за братів. Одногрупники хлопців дивилися на мене з розчуленням.

— Що?! — не витримала я.

— Ти така мила.

— Я стала зовсім на малолітку схожа? — ледь чутно запитала в Дерека.

Брат нічого не сказав, просто посміхнувся і погладив по голові. У кімнаті перед уроком подивилася на себе в дзеркало. Начебто нормально виглядаю, тільки незрозуміла поведінка хлопців. Зробила фотографію і відправила Алексу із запитанням:

«Я зовсім на дитину стала схожа?»

Відповів він через півгодини.

«Ні. Як справи?»

Після уроку зателефонувала йому і ми п'ять хвилин поспілкувалися. Він саме йшов від одного кабінету до іншого. Встигла переказати частину подій. До вчорашнього дня не встигла дійти. Домовилися зателефонувати після його занять. У нас обох був трохи вільного від занять часу і ми зможемо поговорити. У мене якраз школа закінчиться і заняття з менталістики. І буде перерва перед заняттям із магістром Лішкортом.

Ментальні щити вже виходило утримувати, але зовсім не тривалий час. Алекс, вислухавши мене з моїми пригодами, не знав, чи то йому сміятися, чи то всерйоз переживати.

— Ну переживатимеш, якщо щось справді серйозне трапиться і я не зможу зателефонувати. А так, порадій, що все добре!

— Радію, — сказав він із натягнутою посмішкою.

— Мені пора, — з жалем сказала другові.

Підходячи до кафедри магістра Лішкорта, мене накрило видіння. Притому, воно було трохи дивним. Начебто й попереджало про небезпеку, але було відчуття, що мене кудись затягує, немов у трясовину. І найголовнішим було те, що воно не було чітким за картинкою. Думка, осяяння — це наведене! Це ментальна атака, про яку згадував магістр Оур. Змогла підняти ментальний щит разу з двадцятого. І буквально секунд на п'ять. Цього вистачило, щоб покликати на допомогу. А потім голову немов лещатами здавило. Це відчуття пройшло дуже різко, я вже була готова впасти на підлогу.