Читати книгу - "Несвідоме одруження, Естрела Асферіс"

Аурелія Ерабет Альтаур

Я на якийсь час замовкла, збираючись із думками. Озирнувшись, я помітила, як над водою промайнув міст і загородження, що використовуються в прикордонних пунктах. Схоже, ми щойно пропливли кордон Деагніфії з Трифорком.

Гаразд, а тепер час повернутися до розповіді, Мел вочевидь чекає продовження. Он як її очі виблискують допитливістю. Та й нетерпляче постукування ногою видає її з головою. Мел напевно розпирає бажання дізнатися, що трапилося далі, але вона щосили стримується, усвідомлюючи, що силою з мене нічого не витягнеш. Тільки терпіння і готовність слухати можуть їй допомогти дізнатися мою історію з усіма подробицями. Я не стала її розчаровувати і далі тримати паузу, продовживши свою розповідь:

- Про наше знайомство я розповідати не буду, ти і без цього все пам'ятаєш. Після того, як ми розпрощалися, я вступила до Академії. Я знала, що на мага мені краще не йти, так мене простіше вирахувати. Та й хотілося здійснити ті мрії, які виникли ще в дитинстві. Тож я пішла вчитися за спеціалізацією воїн-розвідник. Навчалася я досить непогано, вчителі хвалили. Але я знала, що до батьків мені ще далеко. Вони були найкращими у своїй справі. У них були роки практики, чого я собі поки що дозволити не могла. Тож я вчилася, виконувала завдання, місії, як я їх називала. Незабаром після вступу я познайомилася з доволі цікавою компанією. Лідером у ній був перевертень на ім'я Віртен. Він доволі розумно керував діями групи на спільному завданні, чим і привернув мою увагу. Відтоді я почала придивлятися до нього і його оточення. Як виявилося, вони теж помітили й оцінили мої здібності на тому ж завданні. За кілька тижнів по тому вони запросили мене у свою компанію, і з цього моменту я ходила на всі завдання з ними.

- Ти про цю компанію мені розповідала тоді на даху? - запитала Мел.

- Так, - коротко відповіла я.

Мене знову захопив вихор емоцій. Спогади про життя в Академії та друзів зірвали греблю, і я потонула в жалю до себе й образі на такий несправедливий світ. Ну чому, коли я щойно знайшла те місце, де мені комфортно, і де мені раді, доводиться йти, залишаючи все позаду?

З очей потекли сльози, і я стрімко відвернулася, щоб Мел не помітила момент моєї слабкості. Але Мел усе ж звернула увагу на мою дивну поведінку. Вона підійшла, розвернула мене до себе, і, вдивившись у моє заплакане обличчя, просто обійняла мене. Вона нічого не говорила, просто стояла, і всім своїм виглядом і діями виявляла мені ту підтримку, яку може надати тільки надійне плече відданого друга.

Я поступово заспокоїлася, і, витерши останні сльози, відсторонилася. Мені було трохи соромно за те, що я влаштувала на порожньому місці. Взагалі, прояв емоцій, тим паче сльози, прояв жалю до себе, були мені невластиві, але я вже вкотре віднесла це на рахунок вагітності. Саме вона знову вплинула на мій емоційний фон. Гаразд, час продовжувати розповідь. Але перш, ніж я почала щось говорити, від Мел донеслося:

- Ти нічого не хочеш сказати?

- Якщо ти про мій емоційний сплеск, то скоро зрозумієш, чому все сталося, - я не збиралася приховувати від Мел інформацію про свою вагітність. Якщо вирішила їй довіритися, то треба бути чесною до кінця.

- Добре, я зачекаю, - прозвучало у відповідь.

- На чому ми зупинилися? - запитала я. Після такого сплеску емоцій мені важко було зібратися з думками, і згадати, про що ми до цього говорили.

- На компанії, - відповіла Мел. Після чого запитала: - Чому коли ти говорила про цих хлопців, не згадала Віртена?

- Тому що він спадкоємець Голови Клану, і батьки вже підібрали йому наречену, він більше не годиться для серйозних стосунків. Усі інші не зайняті, - відповіла я.

- Ти можеш розповісти про них докладніше? - з зацікавленістю запитала Мел.

Я спробувала описати своїх друзів:

- Добре. Тесар - чудовий шукач, талановитий воїн, належить до раси перевертнів. Антуан - володар потужного магічного дару, хороший аналітик, людина. Крамдек - гном і володіє хорошими військовими здібностями.

- Я не про те. Які вони за характером, їхні вподобання? - запитала Мел про їхні особисті якості.

Я задумалася. Хотілося описати друзів з хорошого боку, але й приховувати їхні недоліки на той неймовірний випадок, якщо Мел усе ж таки зустріне когось із них, не варто. Тож я, наскільки було можливо, прикрашаючи гострі кути, розповіла про своїх друзів:

- Тесар - дуже харизматичний, допитливий і нетерплячий, як і всі перевертні. Вічно лізе в саму гущу неприємностей, але все ж крихту раціональності зберігає. Хоча напевно це не його заслуга, а навчання в Академії так на нього вплинуло. Антуан - раціональний скептик, але все ж уміє іноді здивувати. Свої відкриття і підозри тримає при собі, поки не отримає їм підтвердження або спростування. Тільки після цього починає ділитися інформацією. Крамдек - той ще мовчун, від нього рідко щось почуєш. Але якщо потрібно розсудити чиюсь суперечку, то краще за нього арбітра немає. Він завжди міркує з особливою раціональністю і прагматизмом. Але незважаючи ні на що, вони всі цінують одне одного, і допомагають, якщо хтось потрапив у біду.

- Ти непогано описала їхні характери, але нічого не сказала про їхні вподобання, - із запитальною інтонацією вимовила Мел.

- Наразі це нічого тобі не дасть. Та й навряд чи ти з ними познайомишся в осяжному майбутньому, - сказала я, усвідомивши, що час закінчувати з обговоренням моїх колишніх друзів. А то може знову початися емоційний сплеск.