Читати книгу - "Картковий будинок"

— А хто там знає, Меті? Найвірогідніше, що це вийшло з такого джерела. Заради божої милості, чи можете ви уявити, щоб лорд Вільямс рачкував попід дверима готельного номеру?

Він голосно засміявся, щоб показати, наскільки це смішно, а Меті приєдналася до нього. Та О’Ніл щойно визнав, що знає, як саме злили опитування громадськості. Він міг знати це лише з однієї причини. Його надупевненість затягувалася довкола його шиї, ніби зашморг.

— У такому разі дозвольте звернутися до іншого витоку, того, що стосується лікарняного плану. Мені сказали, ніби ви задумали велику рекламну кампанію, яку скасували в останню мить через зміну планів.

— Справді? Хто, на бога, сказав вам це? — запитав О’Ніл, його розум розігнався до надшвидкості й спинився на старому другові Кендрику. Тупий байстрюк, завжди мав слабинку до гарненької жінки.— Не зважайте, не буду тиснути на вас, знаю, що не видасте своїх джерел. Але для мене це звучить як перебільшення. Відділ зав’язків з громадськістю завжди готовий підтримати політику уряду, саме цим ми і займаємося. Якби план пройшов, ми б точно захотіли просунути його, атож, та у нас не було намірів ні на яку конкретну кампанію.

— А мені сказали, що ви були змушені скасувати велику рекламну кампанію, яку ретельно спланували і вже готувалися запустити.

Попіл з його сигарети полишив свою боротьбу з силами гравітації і покотився по краватці; О’Ніл проігнорував це, його брови зосереджено зійшлися.

— Якщо вам сказали саме це, Меті, то вас ввели в оману. Як на мене, хтось має сокиру за пазухою. Ви певні, що він уповноважений знати всі деталі? Може, йому це просто вигідно?

Вищирившись, О’Ніл спробував розтрощити Кендрика як надійне джерело. Посмішка стала напружена, коли він збагнув, що називав джерело «він», та не було шансів, щоб це дівча схопилося за таку незначну деталь. І все-таки вона ставила забагато питань; О’Нілу почало ставати незручно. Живіт почало зводити від потреби вагомішої підтримки, аніж сигарета, байдуже, що там казав Уркгарт.

— Меті, у мене зайнятий день, ці всі результати голосування сьогодні ввечері й таке інше. Чи не могли б ми закінчити на цьому?

— Дякую за ваш час, Роджере. Для мене це було надзвичайно корисно.

— Але ж я вам нічого не сказав.

— Та робите ви це переконливо.

— Завжди до ваших послуг,— сказав він, проводжаючи її до дверей.

Поки вони йшли, проминули комп’ютерний термінал, розташований у кутку його переповненого кабінету. Вона нахилилася, щоб роздивитися його, і її блуза відгорнулася на кілька дюймів. Меті нахилилася ближче, задоволена приводом.

— А ваша партія добряче попереду інших у технологічній грі. Припускаю, що всі термінали у цій будівлі під’єднані до центрального комп’ютера?

О’Ніл напружився, тривожні дзвіночки задзвеніли глибоко всередині так гучно, що відволікли його від обрисів її грудей.

— Напевне... так,— сказав він.

Він поклав руку їй на талію і м’яко підштовхнув до дверей.

— Боюся, я зовсім не розуміюся на комп’ютерах. Може, якось дасте мені кілька уроків, Роджере?

— Щоб просити мене, треба дійти до відчаю,— пожартував він.

— Ви справляєте враження людини, здатної впоратися з більшістю речей.

— Нам усім проводять підготовчий курс, та я заледве спроможний увімкнути цю таратайку,— сказав він.— Сам нею майже не користуюся. Лише для внутрішнього листування і подібних речей.

Його очі нестримно кліпали, він більше не контролював себе.

— Даруйте, мушу бігти,— промимрив він і вишмигнув зі свого ж кабінету.

О п’ятій вечора двері під номером 14, які вели до зали зборів палати громад, церемоніально зачинили, голосування закінчилося. Це був порожній жест, адже останній з 335 голосів було вкинуто ще за десять хвилин до того. За зачиненими дверима, попід велетенськими олійними картинами і тисненими шпалерами темних відтінків, зібралися сер Гамфрі та його маленька команда лічильної комісії, вдоволені, що день пройшов гладко, незважаючи на жахливий початок, і все через Ерла. Присутні підкріплювалися перед підрахунком, пускаючи пляшку віскі по колу. У різних залах Вестмінстерського палацу вісім кандидатів, у різних станах збудження і тверезості, очікували на виклик, який може змінити їхнє життя.

Біг-Бен вибив чверть на сьому, коли всіх викликали; о пів на сьому двері зали зборів відімкнули, і влетів рій парламентарів, щоб спостерігати історичний момент. Їх було забагато, щоб усіх можна було розмістити на довгих, схожих на шкільні, лавах і навіть на стоячих місцях, тож двері лишили відчиненими, і юрба вилилася назовні, в коридор. Поки члени комісії робили останні підрахунки, на вірогідний результат ставилися значні суми; в коридорі, поміж тих, кого винесло сюди, кореспонденти намагалися всотати кожен шепіт.

Сер Гамфрі насолоджувався моментом. Він був на присмерку своєї кар’єри, від його політичного розквіту минуло вже багато часу, і навіть маленьке непорозуміння навколо його відпустки у Вест-Індії принесло йому більше упізнаваності у вестмінстерських колах, аніж він мав уже багато років. «Це слабкий вітер, який не піднімає спідниць»,— долинуло його саркастичне зауваження з курильні. Він сів на помості зали зборів, з флангів оточений своїми лейтенантами, пригладив вуса і закликав збори до ладу.

— Оскільки в бюлетенях була така безпрецедентно велика кількість прізвищ, пропоную зачитати результати по порядку,— почав він.

Для Девіда Адамса, франтуватого колишнього лідера палати, якого заслали у вигнання на задні рядки першою ж перестановкою Колінґриджа після того, як Адамс надто публічно оголосив, що провів з королевою більше часу, ніж прем’єр-міністр, це була небажана новина. Він сподівався на поважне шоу, щоб обґрунтувати свою заяву про повернення до Кабінету. Коли Ньюлендз оголосив, що він набрав усього-на-всього дванадцять голосів, його шовковий носовичок опав у розпачі. Адамсу обіцяли набагато більше, адже стільком своїм колегам він заливав у горлянки пристойний кларет! «Суки!» — пролунало його буркотіння.

Сер Гамфрі продовжив оголошення. Жодне з наступних чотирьох прізвищ, включаючи Маккензі, не змогло зібрати більше двадцяти голосів. Пол Ґодард, незалежний католик, який виступав лише за одну річ — заборону легальних абортів,— отримав усього три голоси. Він демонстративно похитав головою; його винагорода буде неземного характеру.

Серу Гамфрі лишилося оголосити всього три прізвища — Семюел, Уркгарт та Вултон — і розподілити решту голосів — 281. Рівень напруги у переповненій залі злетів. Для перемоги під час першого голосування потрібно мінімум 169 голосів. У одному кутку похапцем уклали кілька додаткових парі, адже двоє поважних членів побилися об заклад, чи буде, зрештою, результат після першого голосування.

— Майкл Семюел,— проспівав голова, оглядаючи залу, ніби Гамлет на могилі.—