Читати книгу - "Сет кохання та поразки , Ксандер Демір"

— Де, до речі, твій гіпс? — здивовано запитала дівчина, уважно дивлячись на ліву руку чоловіка.

— Нарешті зняли, — з широкою усмішкою сказав він. — Ви навіть не уявляєте, як чешеться рука в тій пластмасі.

— То ти тепер будеш гарним нареченим, а не пораненим воїном?

— Сподіваюсь, — він коротко кивнув, розминаючи шию. — Проте, тепер майже два місяці мушу носити цей еластичний бинт.. Хоча б знімати можна. Це вже супер.

— Це справді добре.. Що ж, мені час бігти, — оголосила Кармен, підіймаючись і надягаючи сумку на плече. — Вікторіє, якщо тобі щось спаде на думку — пиши мені в будь-який час.

— Дякую, — я підвелася разом із нею, аби обійняти її на прощання.

— І не забудь: це твій день. Не соромся мріяти! — сказала вона, перш ніж піти.

Коли ми залишилися вдвох, Камілло повернувся до мене.

— Як тобі? Вона не надто докучала?

— Ні, — я усміхнулася. — Вона чудова.

— Це правда, — він погодився, відкидаючись на спинку стільця. — Але тепер я боюся, що ти розповіла їй про всі мої недоліки.

— Навряд чи в мене вистачить на це слів, — пожартувала я, і він розсміявся, цей звук наповнив терасу теплом.