Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Як він здогадався? І я, і Ембер переглянулися одна з одною, мовчки даючи обіцянку ні з ким не обговорювати те, що бачили.

Проте Теодор продовжив:

- Не хвилюйтесь, я нікому не скажу. А здогадався легко – ви попередили, що будете займатись ментальною магією. І якщо ви такі червоні після цього – то справа точно в інтимі. У жінок це звичайна реакція.

Мені захотілося його стукнути, цього знавця жіночої психології. І схоже, що не тільки мені, Ембер вже вставала, зі злістю дивлячись на метаморфа.

Теодор, помітивши наші похмурі погляди, одразу зрозумів, що час тікати, і побіг, кинувши наостанок:

- Час продовжувати полювання.

Коли він зник з нашого поля зору, я підійшла, і, обійнявши магічку, сказала:

- Дякую. Можеш завжди розраховувати на мою допомогу.

- Але ж… - почала Ембер, але я перебила її:

- Це не обговорюється. Те, що ти зробила для мене – безцінний дар, за який я завжди буду тобі вдячна.

Я побачила, як з очей Ембер закрапали сльози. Чому? Я що, засмутила її?

Вона побачила мій занепокоєний погляд, і, витерши сльози, щасливо посміхнулася, сказавши:

- Я щаслива, що в мене з’явився такий друг, як ти.

Від її слів я ледь не почала плакати, як Ембер до цього. Щось я останнім часом стаю надто емоційною, треба зберігати контроль над емоціями, бо інакше можу потрапити в халепу.

Але не дивлячись на всі раціональні думки я теж була щаслива, що в мене з’явився ще один друг. І хоч наші шляхи скоріш за все розійдуться, але знання, що у мене є ще один друг у цьому світі – приносило радість і спокій.