Читати книгу - "Шепіт Срібної Ночі, Аліса Воміель"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
По спині пробіг легкий тремтіння.
Причина її тривоги була незрозумілою, але серце не могло заспокоїтися, наче хотіло вистрибнути з грудей.
Її погляд зупинився на маленькому горщику з ніжними блакитними квітами. Флора обережно провела пальцями по пелюстках, зібравши брови.
Вона не знала, чому зберігала їх. Вона не пам’ятала, чому ці квіти завжди залишалися в її пам’яті.
Місячне світло прорвалося крізь хмари, м’яко осяваючи блакитні квіти. Але це нічого не значило.
Фраза спалахнула в її свідомості — «Я завжди знайду тебе».
Але ці слова також нічого не значили.
У цю ж саму мить, у королівському саду, король Доріан сидів, оточений тими самими блакитними квітами.
Вітер шепотів крізь палацові угіддя, приносячи віддалений шум води з фонтану в самому серці саду. Аромат нічного жасмину змішувався зі свіжим вечірнім повітрям, але його погляд був прикутий до блакитних квітів під його ногами.
Протягом багатьох років він ходив цими стежками, сидів на цій самій кам’яній лаві й вдихав аромат цих квітів. Це було просто... ритуалом. Місцем спокою. Він провів рукою по обличчю, повільно видихаючи.
Порожнеча в грудях час від часу нагадувала про себе, але причину її він так і не знав.
Чому ці квіти заспокоювали його душу?
Доріан не мав відповіді. Вони нічого не значили. Так само, як і фраза «Я завжди знайду тебе» нічого не значила.
І все, що залишалося, — це шепіт сріблястої ночі, що зберігала всі таємниці.
Все інше вже не мало значення.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шепіт Срібної Ночі, Аліса Воміель», після закриття браузера.