Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Пірати Співучих островів 📚 - Українською

Читати книгу - "Пірати Співучих островів"

224
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пірати Співучих островів" автора Адам Багдай. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 75
Перейти на сторінку:
рибу, яку дядечко ловить у морі. Свої запаси зберігаємо в печері поблизу.

Найгірше з прісною водою. По неї треба ходити до джерельця, а джерельце, як на зло, за двісті метрів од берега. Так що ми ходимо з брезентовим відерцем по черзі.

Взагалі нам тут чудово. У нас є невеличкий вітрильний човен — дядечкові позичили його рибалки з Ластового. Отож ми й плаваємо під вітрилом поміж островами, відкриваючи нові й нові землі. От тільки нема на кого напасти. І виходить, що ми — найчудніші в світі пірати. Але це нічого. Ніхто з нас не журиться. Ми завжди були піратами так тільки... Вдавали...

До берега підпливає човен, а в човні я бачу дядечка.

Але чого він так кричить?

Підбігли ми до своєї затоки.

Вода гладенька, оксамитова. В ній відбиваються скелі, і карликові сосни, і дядечків човен з опущеним вітрилом.

Ми не могли діждати, коли нарешті дядечко приб’ється до берега і скаже, чого він так кричить. От я й гукну йому з берега:

— Що сталося?

Дядечко нахилився і з дна човна ледве підняв рибину. Коли він випростався і схопив рибу за голову, вона сягала йому до грудей.

— Дракон, а не риба! — заволав дядечко переможно.

— Як ви її спіймали?

— На живця!

— Скільки важить?

— Думаю, кілограмів двадцять! — відповів дядечко.— Рекорд!

За хвилину він був уже коло берега. Кинув нам швартов, і ми прив’язали човен до сосни.

Я не вірив своїм очам. Риба й справді була здоровецька. Завдовжки, либонь, метрів півтора і важила, мабуть, понад двадцять кілограмів.

— Ну й стомився! — зітхнув дядечко, коли вже витягнув здобич на скелю.— Думав, що перекине човна! Годину мучився з нею. Води!

Іво побіг по воду, а дядечко сів біля своєї здобичі. Важко дихав іще й витирав рукавом лоба.

— Дракон, а не риба! — приказував він у захваті.— Беру її з облавка, а вона на другий бік; беру з корми — вона до прови! Думав, що прикінчить мене, але я не здався.

— Що це за риба?

— Король Адріатики. Я все життя мріяв про нього! Кажу тобі, Марцінку, тепер я можу бути спокійний, бо більшої вже ніколи не витягну.

Повернувся Іво з повною баклагою води. Дядечко жадібно пив, а коли видудлив усю баклагу, витер долонею рота і засміявся:

— Ти повинен зробити мені знімок, бо в Варшаві не повірять.

— Вам, дядечку, не повірять?

— Не повірять, адже це просто неймовірно. І подумайте — на маленьку сардинку! Треба написати про це нашим рибалкам. Хай їм печінка лопне...

Я глянув на прекрасну рибу. Вона лежала нерухомо. Її вибалушене око байдуже дивилося на мене.

— Що ми з нею зробимо? — спитав я.

— Що? — засміявся дядечко. — Та це ж ласощі з усіх ласощів!

— Для роти солдатів! — пожартував я.

— Вистачить нам, доки тут будемо.

— А коли ми виїжджаємо? — сумно поцікавився я.

— Ми?.. А яке, власне, сьогодні число?

— Коли б же я знав!

— Я теж не знаю.

Я не знав, і дядечко не знав, тільки Іво знав, бо робив нотатки в календарі і вів щоденник.

— Сьогодні двадцять сьоме серпня.

Дядечко здивувався:

— Не може бути! Виходить, учора я мав бути в Варшаві на засіданні! Ловка історія! — І зиркнув на мене: — А ти за кілька днів ідеш до школи... — Замовк на півслові, опустив у задумі голову.— Так... Усе гарне минає дуже скоро.

— Збиралися поплисти ще на Корчулу...— зітхнув я.

— І на Гвар,— додав Іво.

Дядечко усміхнувся.

— Що поробиш — не попливемо, але не журіться. Нам було добре, а це найголовніше.

— Було фантастично! — зітхнув я. — З вами, дядечку, завжди так...


Примітки
1 ... 71 72 73 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пірати Співучих островів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пірати Співучих островів"