Читати книгу - "Капітани піску. Габрієла"

Наближаються якісь люди, Педро з недовірою підводиться. Але він пізнає величезну постать вантажника Жоана де Адама. Поруч з ним гарно вдягнений юнак з розкуйовдженим волоссям. Педро Куля скидає берет і каже Жоану де Адаму:

— Тебе сьогодні дуже вітали, еге ж?

Жоан де Адам сміється. Він звертається до ватажка капітанів піску:

— Капітане Педро, я хочу познайомити з тобою товариша Алберто.

Юнак простягає Педро руку. Ватажок капітанів піску витирає свою долоню об дірявий піджак, потім вітається зі студентом. Жоан де Адам пояснює:

— Він студент університету, але він наш товариш. Педро Куля дивиться з недовірою. Студент усміхається:

— Я вже багато чув про тебе і твою групу. Ти відважний хлопець…

— Наші хлопці — молодці, — відповідає йому Педро Куля.

— Капітане, — каже Жоан де Адам, — ми хочемо поговорити з тобою. У нас є до тебе справа. Серйозна справа. Ось товариш Алберто…

— Зайдемо до нас, — запрошує Педро Куля.

Заходячи, вони розбудили Жоана Здоровила. Негр дивиться на студента з підозрою, думаючи, що він з поліції, поволі підіймає руку з кинджалом.

— Це друг Жоана де Адама, — зупиняє його Педро. — Ідемо з нами, Здоровило.

Вони йдуть учотирьох і всідаються в кутку. Дехто з капітанів піску прокидається і витріщає очі на прибулих. Студент роздивляється підлітків, що сплять тут. Він здригається, ніби його пройняв холодний вітер.

— Який жах!

Педро Куля каже Жоану де Адаму:

— Чудова річ — страйк! Ніколи не бачив чогось прекраснішого. Це як свято…

— Страйк — свято бідних… — погоджується студент. Голос у Алберто мирний і добрий.

Педро Куля слухає його захоплено, ніби це голос негра, який співає пісню моря.

— Знаєш, мій батько загинув під час страйку. Спитай у Жоана де Адама, якщо не віриш…

— Це була прекрасна смерть, — каже студент. — Він був борцем за справу свого класу. А це часом був не Блондин?

Студент знав ім'я його батька… Його батько був борцем… Усі його знають. У нього була прекрасна смерть, він загинув під час страйку, а страйк — це свято бідних. Він чує голос студента:

— Ти вважаєш страйк чудовим, Педро?

— Товаришу, це такий молодець, — каже Жоан де Адам. — Ти ще не знаєш ні капітанів піску, ні капітана Педро… Це товариш…

Товариш… Товариш… Педро Куля вважає це слово найпрекраснішим у світі. Студент вимовляє його, як Дора казала слово «брат».

— Так ось, товаришу Педро, ми маємо потребу в тобі і твоїй групі.

— Яку це? — питає Жоан Здоровило з цікавістю.

Педро Куля рекомендує його:

— Цей негр, Жоан Здоровило, гарний негр. Може, є такі ж гарні, як він, але кращих за нього нема…

Алберто простягає руку негрові. Жоан Здоровило на хвилину бентежиться, він не звик до рукостискань. Але потім швидко стискає простягнуту руку.

— Ви молодці, хлопці, — знову каже студент. — А правда, що Кангасейро був із ваших?

— Прийде день, ми витягнемо його з в'язниці, — пролунала відповідь Педро.

Студент дивився трохи злякано, озирнув склад, а Жоан де Адам кинув на студента погляд, ніби кажучи: «А що я тобі казав?»

Педро Куля хоче розмовляти про страйк, знати, що від нього хочуть.

— Це для страйку ми вам потрібні?

— А якщо так? — питає студент.

— Якщо йдеться про допомогу страйкарям, тоді справу залагоджено. Можете розраховувати на нас… — І він підвівся, дорослий юнак, готовий до боротьби.

— Ти не знаєш… — почав був Жоан де Адам. Але замовк.

Тоді взяв слово студент:

— Страйк відбувається організовано. Ми хочемо провести його в повному порядку. Не в наших інтересах влаштовувати заворушення, ми хочемо довести, що робітники здатні триматися дисципліновано. («Шкода», — подумав Педро Куля, який полюбляв галас і шарварок). Вийшло так, що директори кампанії найняли штрейкбрехерів, вони повинні розпочати роботу завтра. Якщо робітники почнуть їх розганяти, у поліції буде привід втрутитися. Тоді вся наша справа зведеться нанівець… Ось тут товариш Жоан де Адам і згадав про вас.

— Щоб розігнати штрейкбрехерів? Це правильно, — погоджується Куля весело.

Студент думає про суперечку, що виникла цього вечора в організації. Коли Жоан де Адам вніс пропозицію звернутися по допомогу до капітанів піску, багато хто з товаришів висловився проти. Висміяли цю думку. Але Жоан де Адам сказав:

— Ви не знаєте капітанів піску.

Ця ідея захопила Алберто і ще кількох товаришів. Врешті вирішили: вони нічого не втратять, якщо спробують. Тепер Алберто задоволений, що прийшов сюди. Як можна використати і в майбутньому цих напівголодних, обірваних хлопчаків? Він згадав про інші приклади, про антифашистську боротьбу в Італії, про участь у ній хлопчаків і всміхнувся Педро Кулі. Потім пояснив свій план: штрейкбрехери збираються рано-вранці прийти у три великі трамвайні депо, щоб вивести вагони на лінії. Капітани піску повинні розбитися на три групи