Читати книгу - "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"

Тільки зараз я бачу, що він, сильний мужик і справді кається, але справі це не допомагає.

Ну, ось не знаю, як вчинити у такій ситуації. Чесно. Ось що сказати? Як йому відповісти? І справа взагалі не в Алексі та моїх з ним стосунках, хоча про це теж варто подумати, а саме в тому, що не вирішуються сімейні конфлікти адюльтером, ну хоч убий не вирішуються.

І я вірю, що моїм відходом, прихованою вагітністю та визнанням на лавці Даші, що він її тато, Андрій покараний, але не завжди прийнявши покарання, людина, яка вчинила злочин, зрозуміє, що добре, а що таке погано. Ну де гарантія того, що це знову не повториться? Хтось може дати гарантії? Він не розуміє, що я не зможу жити спокійно далі, коли вже знаю, що він на таке здатний? В принципі здатний.

Красивий чоловік. Для своїх років так взагалі красень, багатий, до того ж він постійно буде головним фігурантом пліток у нашому місті, а я ж вся зведусь від розмов. Навіщо мені потрібний гастрит на нервовому ґрунті? Це також свого роду мазохізм. Але й відпустити його, буде найпростішою помилкою, яку я вдруге роблю.

Гаразд, припустимо, мені не варто було так гостро реагувати. Припустимо, я мала боротися за нього, але чому він не боровся? Чому довгі чотири роки, він не оббивав поріг моєї квартири й не кричав так про кохання, як робить це зараз? Ось чим він був зайнятий? Низкою інших жінок?

Він, по суті, ніколи не цікавився мною, і, якби ми не зустрілися в тому ресторані, так і жив би спокійнісінько, і горя не знав. І про доньку б не дізнався, бо час він не тільки лікує рани, а й стирає спогади.

Пройшло б ще кілька років, і, якби ми не зустрілися, він би уваги не звернув на Дашу, пройшов повз мене і в кращому разі, привітався б. Це я перебільшую звичайно, але суть все одно зрозуміла.

Здається, мій внутрішній діалог трохи затягнувся.

— Відпусти мене, будь ласка, і давай не будемо один до одного торкатися, ти мене бентежиш, – говорю спокійно, стримуючись з останніх сил.

Ніхто не казав мені, що це буде легко, але правда, після стількох років, висіти в Андрія на руках – як мінімум незатишно, з огляду на те, що на мені мінімум одягу.

– Мені нормально, – він ще й усміхається, засранець. – Ти не ображайся, але ти трохи погладшала, мені подобається, тим більше у тебе здається груди стали більше. Третій, якщо я не помиляюсь?

– Заремський, негайно постав мене на місце, – я злюсь, правда більше від згадки моєї ваги.

Не скажу, що я сильно погладшала після пологів, але зайвих кілограмів п'ять, у моєму тілі є. Вони мені жити особливо не заважали до цього моменту, тому я сприймала їх лояльно.

Андрій мовчки ставить мене на підлогу, але не перестає обіймати. Добре, що я почистила зуби, хоч горло болить однаково настільки, що ковтати вкотре не хочеться.

Мені так хотілося в цей момент напитися, правда, я навіть до ладу цю нашу ситуацію не змогла полити щедрою порцією алкоголю. Спочатку не було часу, потім я завагітніла, а після не було приводу, адже з народженням Даші перестала копатися в собі й в Андрієві. Але, зважаючи на все, навіть цього разу напитися не вийде, адже я захворіла. Щоб його.

– Давай просто поговоримо, обіцяю, я не торкатимуся тебе, хоч зізнаюся, це буде важко, – колишній опускає мене і тягне в бік дивана.

Не встигаю моргнути, як переді мною вже вимальовується чай, і якісь незрозумілі десерти, звідки він їх тільки взяв?

– Ти думаєш, що якщо я трохи погладшала, то небайдужа до солодкого? – Вигинаю брову і дивлюся як Андрій демонструє прекрасний на вигляд бісквіт.

– Насправді, я хочу думати, що небайдужа ти до мене, а солодке це так, між іншим. І я не сказав у образі, взагалі ти зі всього сказаного мною,  тільки це почула? А про груди?

– Ти своїй новій дружині про груди говоритимеш, а мої груди залиш при мені, – фиркаю і не можу не милуватися цим шедевром кондитера.

– Розкажи про те, як народилася Даша, мені цікаво все про неї, – Андрій відпиває чай і сідає зручніше.

Вся його розслаблена поза говорить про те, що нікуди він не збирається йти, і мені навіть певною мірою стає спокійно.

Ну ось що діється у мене в голові? Типу нормально, коли жінки люблять поганих?

– Я зараз не найкращий оповідач. Забув? У мене ангіна, – сипло вимовляю, готуючись до того, що Андрія особливо це не збентежить.

– Ну, давай фільм якийсь подивимось? – пропонує він і куточки його губ злегка тремтять. Він розуміє, що я можу послати все до біса, і піти до себе в кімнату, але я цього не роблю.

Я погодилася на перегляд фільму і через якийсь час ми вже дивилися безглузду комедію, в якій взагалі не було смішних моментів, тому сама не помітила, як заснула.

Можливо, на мені відігралася дводенна температура, або просто я втомилася останнім часом, але так солодко і добре вже давно не спала.

Мені снилися батьки, мамо, яка махала мені рукою і показувала на телефон, щоб я зателефонувала, і я б з радістю, шкода, що не можна було так зробити.

Коли відкриваю очі, то спочатку навіть не розумію, що відбувається, але перше що впадає у вічі – футболка Андрія, в якій наскільки я пам'ятаю, він був учора.

У мене спросоння завжди ступор, але зараз взагалі не розумію, чому лежу на ньому і моя голова повністю на його грудях, та ще він мене й обіймає? Це настільки не вкладається у голові, що страшно. Як так вийшло? Не розумію.