Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Неможливий романс, Мартіна Зоріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Неможливий романс" автора Мартіна Зоріна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 88
Перейти на сторінку:
Розділ 34

/Ярослав/

 

Якби ми не боролися зі своєю залежністю на ім’я «кохання», остаточно вилікуватися нам не вдасться.

 

Минув місяць

 

За вікном йшов проливний дощ. Цілий день і ніч він заливав місто своїми слізьми, бажаючи втопити в них кожного жителя величезного мегаполіса. Сірі похмурі хмари клубочилися, закриваючи собою яскраве світло зірки, на ім'я Сонце. А холодний жовтневий вітер морозив не тільки тіло, а й душу. Він проникав у саме серце, немов гримуча змія, отруював своєю байдужістю і жорстокістю.

Осінь бушувала, злилася, гриміла і метала блискавки. Вона, як і моя грішна душа, сходила з розуму від безвиході. Вона, як і я, була самотня і некохана. Незрозуміла, відкинута, всіма покинута й забута. Вона, як і я, була приречена...

Нікому не подобається сіра похмура осінь. Всі люблять яскраве та тепле літо. А жаль...

Цей ранок був таким же тьмяно-сірим і неживим, як і попередні тридцять днів до нього. День почався з тієї ж сумної ноти та гіркої кави, як і вчорашній. Та й завтра, напевно, не стане кращим. Все буде таким же бляклим й похмурим, як і моє зображення в дзеркалі. Так було і так буде.

Моє життя, в одну мить, перетворилося на низку монотонних й безрадісних днів, де щирий сміх та ніжна посмішка вже давно не живуть. У них просто немає потреби. Мені нікому посміхатися, нікого смішити. Адже мені ніхто й не потрібен, крім неї. А вона... Вона з іншим. Вона — чужа, не моя, не поруч, — кохана і бажана. Вона — мій світ і моя темрява, яка випалює всередині все своєю солодкою отрутою кохання. Я безнадійно хворий.

Минуло місяць з останньої нашої зустрічі, а я досі пам’ятаю все. Начебто це сталося вчора. І ці спогади знищують мене.

Наша перша зустріч була випадковою. Ми обоє перебували в будівлі юридичної фірми та разом застрягли в ліфті. Залізна коробка зламалася і ми кілька годин провели в ній, чекаючи на допомогу. Страх знаходитися в закритих приміщеннях був моєю фобією, і у мене почалася панічна атака. Я не знаю, як би закінчився той день, якби поруч не було її — моєї маленької сміливою дівчинки. Тоді, Челсі стала моєю рятівницею та допомогла подолати фобію.

Челсі увійшла в моє гріховне життя та освітила його світлом своєї зірки. Вона була щира, добра, ніжна. Наше знайомство було дивним і трохи екстремальним, залишивши в моєму серці суперечливі почуття. Однак я назавжди запам’ятав теплий погляд її бурштинових очей. Челсі часто приходила до мене у снах, посміхалася, кликала за собою. Її ніжний образ став мені рідним і потрібним настільки, що згодом, я вже не уявляв своє життя без цих снів, і без Челсі. Яка, вдихнула життя в моє серце й відродила там давно забуте почуття любові та ніжності.

З кожним днем моя закоханість, як маленька квітка, росла й міцніла. Я пізнавав світ навколо себе через нову призму — кохання. Моє серце та душа стали м’якше, а в думках ожила нова мрія. Мені хотілося знайти мою дівчинку і заявити на весь світ, що тепер я щасливий. Що тепер я не просто існую на цій земній кулі, що тепер — я живу!

Та все хороше трапляється з іншими, з тими, хто по-справжньому гідний щастя. З тими, хто не проклятий, як я.

Під час наступної зустрічі з моєю маленькою, я зумів багато чого дізнатися про неї й відкрив для себе той сумний факт, що вона заміжня. Це був удар під дих. Заборонений прийом, між іншим.

Від новини, що Челсі одружена жінка, я мало не збожеволів. Я ламав все навколо, перетворивши свою квартиру в поле бою. Я злився, нервував, зривався на людях. Я метався немов звір, загнаний в клітку, не відаючи, що робити далі. Я не розумів, як жити далі. Як бути? Спробувати завоювати її або ж відпустити? Адже, яке я мав право руйнувати її життя?

І я терпів. Чекав. Вірив. Вимірював своє щастя хвилинами проведеними разом з нею. Я вважав, що і цього достатньо для того, щоб не здохнути від всепоглинаючої пристрасті й ніжності, котрі затопили мою душу, і зламали волю. Я був готовий на все, заради неї, і її хоч і швидкоплинної присутності.

Я збожеволів. І мені це подобалося. Хоч я і був самотній у своєму божевіллі, я дозволяв собі думати, що все змінитися. Я став переконувати себе в тому, що доля не даремно зіштовхнула нас, подарувавши ту зустріч. Я сам себе умовляв почекати, не квапити події та просто зайняти вичікувальну позицію. Рано чи пізно вона все сама побачить і зрозуміє. А головне — відчує. «Який же ти дурень, Ярославе!»

Коли Челсі дізналася про мої почуття — все закінчилося: зустрічі, розмови, прогулянки. Все, в одну мить зникло з мого життя, залишивши після себе лише гіркий присмак та море спогадів.

Вона пішла, тихо причинивши двері за собою, залишивши мене віч-на-віч з моєю любов’ю. Без криків, скандалу, зайвих слів та непроханих сліз, вона просто пішла.

І я не можу її звинувачувати. Я сам у всьому винен, я все зруйнував. Я не встояв, не зміг, зірвався. Я переступив межу дозволеного тоді, коли вона найбільше потребувала моєї підтримки, а не слинявих зізнань. Я не зміг, не встояв перед спокусою й піддався слабкості. Я збожеволів і зробив те, що поклало кінець нашій дружбі. І нашим відносинам у цілому.

З того жахливого вечора, що розділив моє життя на «до» і «після» пройшов місяць Довгий нестерпний місяць поневірянь і самітництва. Місяць без віри, надії і її тепла. Дні не запам’ятовувалися. Мені було все байдуже, не цікаве, не потрібне. Я плював абсолютно на все, поставивши своє життя на паузу. Я не намагався жити заново, шукати якусь їй заміну. Ні! Я не хотів іншу. Мені була і буде завжди потрібна лише моя Челсі. І сьогоднішній вечір став черговим доказом, нагадуванням мені ж про власну слабкість.

У величезному залі, прикрашеному квітами, проходив благодійний вечір на честь дня народження губернатора нашого міста. Сюди були запрошені багато відомих людей: бізнесмени, політики, діячі культури й спорту. У залі грала тиха романтична музика, даючи можливість закоханим парам насолоджуватися танцем під її ноти. Навколо було багато народу. Було весело і шумно. Всім, але не мені.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 71 72 73 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неможливий романс, Мартіна Зоріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"