Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

-Ну почекай.Давай спробуємо, я ж буду кращим за цього придурка..Та він так легко повівся на те що між нами було, хіба так роблять кохаючі люди?- він випадково проговорився, і в мене з'явився шанс розпитати про це..

-Що ти маєш на увазі під словом повівся?- прочистила горло..

-Гм..Нічого- він вирішив зіскочити з теми- Мар'янко дай мені шанс, я обіцяю що буду завжди вірити лише тобі- він схопив мене за руку та притягнув до себе 

-Відпусти мене.Я ніколи не буду з тобою, ти мені огидний!Чуєш огидний!- здається мені не варто бути такою красномовно, я зачепила його чоловічу гідність..

-Огидний?Я тобі покажу яким я можу бути огидним- очі Роми почервоніли від злості, і з такою ж силою він стиснув мої зап'ястя в своїх руках, тепер там точно лишаться синці, я щосили намагалась вирватися але марно, він набагато сильніший, і мені нічого не лишалося як кликати на допомогу..

-Відпусти будь- ласка,- проскиглила я, але він від цього ще більше розпалювпвся і кинувся до моєї шиї притиснувши моє тіло до стіни..

Як раптом роздався дзвінкий удар, і Рома повільно сповз біля мене на підлогу

-Охолонь хлопче..- я побачила Марту, що стояла поруч з підносом та з огидою дивилася на лежачого під ногами Рому..

-Д- дякую- ледве вимовила..

-Ти що тут застигла, гайда обслуговувати свої столикі- суворим тоном командира промовила жінка.

-А як же він?- кивнула на хлопця..

-А це вже не твої проблеми, марш працювати..

Я вже йшла вздовж коридору, як мій телефон задзвенів, і на екрані висвітилося обличчя мами:

-Так люба, саме збиралася вам телефонувати, як ви там..

-Ми добре.Тут такі справи,- завагаючись мовила жінка..

-Що таке?Щось трапилось?Мам не мовчи?

-Ні.Ні .Нічого.Андрій приїхав- це все що я усвідомила з почутої інформації, далі мене неначе відкинуло з реальності..