Читати книгу - "Біблія саморозвитку. Ілюстроване видання. Наполеон Гілл. Думай і багатій. Лао Цзи. Дао-де-цзин. Джеймс Аллен. Як людина мислить"

Як воно глибоко! Здається, що воно праотець існуючого.

Притупи його гостроту; знищ всю його суперечливість; стиш його світло; прирівняй його до порошині.

Як воно безформно! Але все одно здається явним і існуючим.

Я не знаю, хто його породив, але здається воно породило самого Небесного імператора!

Вірш 5. У того, хто має обширні знання, є і межа знань

Небо і Земля, до всього сущого, відносяться однаково неупереджено, Мудрець, до всього народу, ставиться однаково неупереджено.

Чи не схоже це в своїй дії на простір між Небом і Землею, що нагадує великий ковальський міх?

У ньому (міху) порожнеча, але він не порожніє, чим більше його роздуваєш, тим більше він роздувається.

Але людина з великими знаннями, не подібна у цих здібностях міху, Знання людини мають межу, а значить краще тримати їх в собі!

Вірш 6. Бессмертное дао подібно чарівній долині

Велике дао наче чарівна полонина — воно безсмертне!

Воно подібно до таємничого всепороджуючому лону матері, Всепороджуюче материнське лоно — це основа Неба і Землі!

Явно існуюче, воно безперервно, а в застосуванні невичерпне!

Вірш 7. Небо і Земля вічні!

Небо і Земля вічні!

Небо і Земля тому і вічні, що існують не для себе!

В цьому і причина їх безсмертя.

Саме тому мудрець, відступаючи, опиняється попереду, а нехтуючи з собою — він зберігає себе.

Ви запитаєте: «Хіба ж це не тому, що він не піклується про особисте благо?»

Я відповім: «Це-то якраз і допомагає йому досягти особистого блага».

Вірш 8. Вища добро немов вода…

Вище добро, немов вода.

Благо від води, полягає в тому, що вона приносить користь всьому і не вступає ні з ким в боротьбу.

Вона зрошує все і приходить навіть в ті місця, які викликають у людей огиду.

Тому вода дуже схожа цією якістю на дао.

Людина, в серці якої живе вища добро, селиться в самому благодатному місці, серце має наче життєдайне джерело: спокійне і глибоке, Така людина надзвичайно милосердна, по відношенню до людей надзвичайно щира і гідна довіри, надзвичайно слідує порядку, при управлінні країною, надзвичайно талановита у всіх справах, надзвичайно вміє скористатися вдалим моментомспри всіх обставинах.

Але, що б не робила така людина, головна чеснота, притаманна всім її вчинкам: не вступати в боротьбу!

І тому ця людина не знає ані втрат, ані скорботи!

Вірш 9. Чим накопичувати і намагатися зберегти…

Чим накопичувати і намагатися зберегти, краще вчасно зупинитися!

Постійно користуючись лезом, неможливо довго зберігати його гострим!

Якщо золота і нефриту повні палати, то ніхто не зможе все це зберегти!

Багаті аристократи, навмисно поводячись зарозуміло, накликають біди на своїх же нащадків.

Успішно завершивши справу, відступи: в цьому і буде небесне дао, це і є природний хід речей!

Вірш 10. Збагнувши майстерність…

Чи можна об'єднати дух і тіло і більше не розділяти їх?

Чи можна уподібнитися немовляті, яка не має пристрастей, якщо зібрати дух і зробити його м'яким і слухняним?

Чи можна не знайти у себе недоліків, очистивши розум і глибоко заглянувши в серце?

Чи можна застосовувати недіяння, піклуючись про народ і керуючи країною?

Чи можна зберігати спокій, коли весь світ в русі?

Чи можна не виставляти на показ розум і вміння, осягнувши майстерність?

Створюй все і зрощуй все.

Але, створюючи, не володій!

А діючи, не докладай зусиль!

І, плекаючись, що не контролюй!

Ці якості і називаються потаємним де або чеснотою.

Вірш 11. Небуття розкриває призначення

Тридцять спиць збирають разом в одну маточину, щоб зробилося колесо.

Між спицями порожнеча, але тільки завдяки їй цілий візок придатний до використання.

Місять глину, щоб зліпити судини.

Усередині судин порожнеча, але тільки завдяки їй, вони придатні до використання.

Будують будинок і роблю в ньому двері і вікна, Усередині дверей і вікон порожнеча, але тільки завдяки їй цілий будинок придатний для життя.

Щось і існування — це буття, і воно покращує і полегшує життя всього існуючого.

Ніщо і порожнеча — це небуття, і воно розкриває призначення і завдання всього сущого.

Вірш 12. Уникай першого і обирає другий

Коли відразу бачиш п'ять кольорів, то рябить в очах.

Коли відразу чуєш п'ять звуків, то порушується слух.

Коли відразу пробуєш п'ять смаків, то язик не відчуває різницю.

Скачки і полювання пробуджують в серцях людей нестримність, рідкісні і дорогі речі спонукають людей до злочину.

Тому мудрець піклується про те, чим наповнити свій живіт, а не про те, як наситити свої очі.

Він уникає другого і обирає перше.

Вірш 13. Пошана і ганьба не страшні

Бути прославленим і бути зганьблений — це все одно, що бути наляканим.

Цінувати знатність подібно до власного життя — це велике горе.

Що ж означає: «Бути прославленим і бути зганьблений — це все одно, що бути наляканим»? Це означає: славу і шану отримують нижчі, а отримавши, зі страху втратити, не знають в житті спокою. А якщо втрачають славу, то відчувають жах.

Що значить: «Цінувати знатність подібно до власного життя — це велике горе»?

Це означає: всі біди мої від мого тіла. Але якщо у мене немає тіла, топро які біди тоді говорити? Тому тільки тим людям, які дорожать всією Піднебесною, як своїм тілом, Піднебесна може довіряти.

Тільки на тих людей, які люблять власне тіло, як всю Піднебесну, Вся Піднебесна може покладатися.

Вірш 14. Пізнання стародавнього Дао

Коли ми дивимося на щось і не бачимо, то називаємо це прозорим.

Коли ми слухаємо щось і не чуємо, то називаємо це безшумним.

Коли ми доторкається до чогось і не відчуваємо, то називаємо це безформним.

Ці три стани не можуть бути простежені і позначені по-окремо, тому що вони, з самого початку, єдині у своєму походженні.

Якщо верхня частина не випромінює світло, а нижня не виділяє темряву, і немає початку, і немає кінця.

Безперервно триваюче, його не можна назвати, весь кругообіг дій світу все одно повертається до стану безформності і невидимості: перетворюється в ніщо.

Стан без стану, безпредметний образ — це все називають незрозумілим і невловимим.

Дивишся на нього спереду — і не бачиш голови, Йдешь за ним за ним — і не бачиш