Читати книгу - "Житія Святих - Вересень, Данило Туптало"

од того мучителя. Константин же спершу написав до Максентія, по-дружньому дораджуючи йому: хай від такого мучительства відійде. Він же не тільки не послухав його й не виправився, але ще гірший зробився і на самого Константина повстав, не бажаючи мати його рівним собі царем, а його-бо все римське воїнство на царство вибрало; Максентій же самовільно в Римі на царський престол зійшов хоч народ до нього не доброзволив, тільки деякі бояри зволяли, їм-бо численні дари обіцяв і почесті, а Константин згідно від усіх царем нарікся. Почув тож Константин, що Максентій невиправно пробуває, ще на гірше постає, піднявся й рушив на нього війною. Але бачив нечисленну силу свого воїнства, до того зважав і на лихе чарування Максентієве — почав сумніватися, Знав-бо, що Максентій багато людської крові пролив на творення волхвування, багатьох юнаків та дівчат і вагітних жінок на жертву бісам заколов, милостивими собі творячи марнотних богів своїх, на яких і сподівався. Тож Константин, відаючи, що із Максентієм велика була сила бісівська, почав єдиному молитися Богові, що небом та землею володіє, його ж бо християнський рід пошановує, щоб дарував йому образ перемоги на мучителя. Дбало отож молився, і йому з'явився ополудні образ хреста Господнього, зображений зірками, який сяяв більше сонця і написане на ньому: "Цим перемагай!" Бачачи ж це, і всі вої, серед них був і Артемій-князь (що потім був мучений від Юліяна за Христа) і подивувалися. Багато хто із них боятися почали, бо у поган хрестний образ був знаменням нещастя та смерті, бо на хресті розбійників та злодіїв карали смертю, — боялися-бо воїни, що оця війна нещаслива буде, і цар Константин у недомислі був великому. Коли ж спав уночі, йому з'явився сам Христос Господь і знову показав явлення чесного хреста і рече йому: "Зроби подіб'я цього знамення і звели перед полками носити, і не тільки Максентія, але й усіх ворогів своїх переможеш". Встав цар, повідав болярам своїм видіння своє і закликав майстерних золотарів, повелів їм створити чесного хреста за образом з'явленого знамення, із золота, і бісеру, і каміння коштовного; до того ж повелів і всьому воїнству своєму знамення хрестне на всій зброї, шоломах та щитах зобразити. Злочестивий же Максентій, довідавшись про Константиновий нахід в Італію на Рим, з великою сміливістю вивів римських воїнів і ополчився супроти великого Константина. Константин же звелів носити чесного хреста перед полками воїнів своїх і коли зійшовся із Максентієм, тоді силою чесного хреста переможений був Максентій, і безліч воїнів його посічено було, сам же Максентій удався до втечі. Гонений був Константином-царем, і біг він мостом через ріку Тивер, що його сам побудував, і розруйнувався міст силою Божою, й потопився окаянний у ріці із воями своїми, як давній Фараон, і наповнилася ріка вершниками, і кіньми, і зброєю. Великий-бо Константин із перемогою пішов до Риму, і зустріли його всі люди чесно з великою радістю. Він же велику подяку послав Богу, що дав йому перемогу на мучителя силою чесного і животворящого хреста. На пам'ять же тієї преславної перемоги поставив хреста посеред міста Риму на високому кам'яному стовпі і написав на ньому: "Цим спасительним знаменням місто це від іга мучительного є звільнене".

Другу битву мав він супроти візантіїв, їхнє мале місто Візантіон колись заснував один грек Візас у часи юдейського царя Манасії на своє ім'я. Від них Константин був двічі переможений і в печалі перебував великій; коли ж настав вечір, очі свої на небо звів і побачив писання, зорями складене, зображало воно таке: "І до мене поклич у день твоєї печалі — я тебе порятую, ти ж прославиш мене!" Перестрашений був, знову очі на небо звів і уздрів хреста, як раніше зорями зображеного на небі, й такий напис навколо нього: "Із цим знаменням переможеш!". І тоді поніс у полки хреста й переміг ворогів своїх і взяв місто їхнє Візантіон.

Третю битву мав на Дунаї-ріці із скитами, знову на небесах спасительна зброя явилася і перемога, бо як і раніше діяв. І відтоді Константан силу на хресті розп'ятого Христа зрозумів, і з цього одного вірив, що істинний був Бог, хрестивсь у нього із достохвальною матір'ю своєю Оленою, яку, як вельми боголюбну, послав із великим коштом до Єрусалиму на розшуки чесного хреста. Вона ж, ішовши до Єрусалима, святі місця бачила і від скверен ідольських їх очистила, і чесні мощі різних святих на світ винесла.

Був-бо тоді в Єрусалимі патріарх Макарій, що зустрів царицю із належною честю. Блаженна ж цариця Олена, бажаючи розшукати схованого в Юдеї животворящого хреста Господнього, закликала всіх юдеїв і запитала їх: хай покажуть їй місце, де сховано чесного хреста Господнього. Заперечували вони, що не знають, цариця ж Олена муками і смертю пригрозила. Вони ж бо показали їй одного старого мужа, на ймення Юда, кажучи, що цей може показати тобі те, що шукаєш, оскільки є син чесного пророка. І хоч багато мучили його, Юда відмовився повідати. Звеліла його цариця вкинути у глибокого рова. Там побувши певний час, обіцяв сісазати. Вивели його, прийшли на місце, де була гора велика, посипана землею та камінням; на ній-бо Адріян-цар римський уже збудував храма богині Венері, і в ньому поставив кумира. І там Юда той показав, що тут має бути схований хрест Господній. Цариця ж Олена повеліла храм ідольський розорити, землю ж і каміння розкидати й копати. Макарію ж патріарху, що помолився на місці цім, почувся запах доброприємний, і тоді гріб і місце розп'яття з'явилося від сходу, й поблизу них знайшли поховані три хрести, а потім знайшли чесні цвяхи. Не могли однак доміркуватися, котрий хрест був Христовий. Трапилося тоді в той час, що винесли одного мерця на поховання. Тоді патріарх Макарій повелів носіям стати і покладено було хрести на мертвого по одному. Коли ж покладено було хреста Христового, то мертвець воскрес і став живий силою божественного хреста Господнього. Цариця ж, із радістю прийнявши чесного хреста, поклонилася йому, поцілувала його, так само і весь синкліт царський, що був із нею. Інші не могли бачити і цілувати святого хреста через тісняву і просили хоч би здалеку побачити його. Тоді Макарій, патріарх єрусалимський, став на найвищому місці і вчинив воздвиження, показуючи чесного хреста народові. Вони ж гукнули: "Господи помилуй!" — і відтоді й почалося свято Воздвиження чесного хреста Господнього.

Цариця ж Олена частину цього чесного дерева у себе зберегла, також і святі