Читати книгу - "Крок за горизонт, Анна Ліє Кейн"

Здавалося, цей швидкоплинний протяг уніс геть залишок моєї нерішучості, я стрімко подолав відстань, що розділяла нас, і схопив Олівію. Вона лише злякано охнула, а наступної миті наші губи зіткнулися. Поцілунок вийшов жадібним та вимогливим, і не лише з мого боку. Словами не можна було передати стільки, скільки торканнями, злиттям тіл, ніжним теплом та пристрасним диханням.

- Люблю тебе, - шепотів запускаючи пальці у шовкове волосся. І луна цих слів, що злетіла з губ моєї жінки, торкнулась вух, шаленим вогнем проникаючи до серця.

- Зупинись, Маре, благаю, - задихаючись, простогнала Олівія.

Сам не знаю, де взялися сили, щоб відірватися від її шовкової шкіри та подивитися в очі. Два серця билися так голосно, що заглушали навіть важке дихання. Руки, що зімкнулися на жіночому тілі, так і не розтиснув.

- Мені справді страшно, Маре, - прошепотіла Олівія, навіть не намагаючись вибратися з кільця моїх рук. - Інший світ, а я…

- Я буду поряд, - з запалом запевнив, притискаючи дівчину до свого тіла. - Клянуся, що не доторкнуся до жодної іншої жінки. І нехай вогонь зжере мене, якщо я порушу цю клятву!

Мені раптом дістався легкий ляпас по губах і стривожене:

- Ти що таке кажеш? Я ще навіть нічого не вирішила.

- А я вирішив, - вимовив рівно і чесно. - Для себе вже давно вирішив, Лів. Ти мені потрібна. Навіть якби ти була не в тілі Альви і не володіла магією, я вибрав би тебе. І якщо ти… - ці слова далися насилу: - вирішиш залишитися у своєму світі, я змирюся. Відпущу, але не тому, що не люблю тебе, а навпаки, тому що не бажаю тебе неволити.

Олівія закусила губу і завмерла, дивлячись мені в очі. Удар серця, ще один, і раптово тихе:

- Я вірю тобі. Мені потрібен час - декілька днів. Я хочу розв'язати всі питання з того світу, а потім я піду за тобою будь-куди.

Напевно, це було останньою краплею, бо далі я майже не усвідомлював того, що творю. Знав тільки одне - Лів потрібна мені зараз, хочу володіти нею, зробити назавжди тільки своєю. Стільки стримувався, але тепер смикнув дівчину на себе, падаючи в крісло, та посадив зверху. Олівія сама охоче подалася назустріч, її руки проникли під сорочку, позбавляючи розуму, губи ковзали по шкірі, змушуючи тіло напружитись до межі. Мої пальці заплуталися в шнурівці корсета, який хотілося вже просто спалити в прагненні швидше дістатися ідеального жіночого тіла. Завтра ж накажу скасувати моду на цей одяг!

Аж раптом дівчина сильно відштовхнула мене. Її очі розширились від страху.

- Ні! - скрикнула вона, а потім підхопилася на ноги й кинулась до коридору.

Першої миті хотів побігти за нею, але швидко усвідомив, що сталося. Зчепивши зуби, відкинувся на підголівник і мало не загарчав.

За хвилину нервово підвівся з крісла, підійшов до дверей і визирнув у коридор.

- Мар? - дружина навіть шарахнулась від мене, зовсім не розуміючи, що робить біля дверей мого кабінету.

- Доброго дня, Альво, - криво посміхнувся.

Це було дивно. Переді мною стояла та сама жінка, що й кілька хвилин тому, але тепер вона викликала в мене лише роздратування, яке швидко допомогло розігнати туман, що панував у голові. Думки прийшли в норму і дихати стало простіше. Тому слова сказані королеві прозвучали суворо:

- Сьогодні ти будеш позбавлена ​​покоївок у покарання. Йдемо, нам варто поговорити про твою поведінку.

Думки про Олівію не виходили з голови цілий день, тому варто було мені розплющити очі і побачити кімнату знайомої квартири в багатоповерхівці, як я одразу підхопився на ноги. Мало не скинув Моллі з ліжка. Дівчина обурено пискнула, спробувала щось сказати мені, сонно потираючи очі, але я лише схопив речі з шафи і, на ходу одягаючись, кинувся в коридор.

Побачивши мене на виході з ліфта, Еріка навіть не здивувалася, а пропустила всередину офісу. Пройшов знайомим коридором, розмірковуючи, чи зміг би я переміститися в цей світ. Що відчував би, якби мені довелося залишити своє минуле в тій реальності, а самому поринути в новий вир. Але відповідь так і не знайшов.

Олівія розмовляла з кимось телефоном у своєму кабінеті і помітила мене не відразу, а коли, нарешті, звернула увагу на чоловічу постать, здивовано завмерла, та за хвилину радісно посміхнулася. Коли вона поклала смартфон в кишеню, я підійшов ближче до столу і похитав головою:

- Лів, я більше так не можу.

Вона розсміялася, а потім раптом дивно стрільнула очима у бік скляних дверей.

- Ходімо, - дівчина підхопилася з місця, взяла мене за руку і потягнула за собою. Пройшовши коридором, ми опинилися в одній із затишних кімнат для наради. Хитра дівчинка зачинила двері на ключ і зробила крок до мене, піднялася на носочки, цілуючи першою. Дихання відразу збилося, а тіло миттєво природно відреагувало, але все ж я уточнив:

- А якщо раптом я прокинусь?

- Продовжу з Ітаном, - єхидно відповіла Олівія, покриваючи поцілунками мою шию, але наступної миті була стрімко відсторонена, прокручена навколо своєї осі і притиснута спиною до мого тіла:

- О, ні, такого точно не станеться! Тоді я краще зачекаю, коли ти опинишся в моєму світі.

Хоча все в середині протестувало проти такого рішення, і розуму доводилося боротися не тільки з дівчиною, що звивалася в руках, але і з гарячою кров'ю.

- Тобто, ти був готовий продовжити з Альвою? - раптом підозріло уточнила Лів, і щось у її інтонації підказало мені, що одна неправильна відповідь може обернутися мені скандалом.

- Альва одразу вдарила б мене канделябром, тому це сумнівне задоволення, - скривився цілком натурально. Олівія зітхнула:

- Я сьогодні займуся оформленням та…

- Лів, - я трохи відсторонився і повернув дівчину до себе, заглядаючи їй у вічі. Тепер тримався на безпечній відстані, щоб не провокувати себе: - Твоє життя у Веліанорі буде хорошим. Ти станеш королевою та моєю коханою дружиною. Я завжди піклуватимуся про тебе.

- Вірю, - сумно посміхнулася дівчина. - Просто розставання із власним…