Читати книгу - "Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зважаючи на постійний «відтік кадрів» на Дон, становище із забезпеченням льотними фахівцями в низці частин Повітряного Флоту було далеко не безхмарним. Наприклад, улiтку 1918 р. у Катеринославському авiацiйному дивiзiонi з належних за штатом двох гарматних авiазагонiв, особовим складом був укомплектований лише один, а iнший iснував тiльки на паперi. Розвiдувальний загiн того ж дивiзiону мав трьох повiтряних спостерiгачiв, але лише одного пiлота. Iнодi пiлотiв не вистачало навiть для боєздатних лiтакiв. Так, один льотчик при трьох цiлком справних лiтаках був у винищувальному авiазагонi Полтавського дивiзiону. Була й гостра нестача технiчних спецiалiстiв, особливо в новосформованих частинах — у Харкiвському авiапарку замiсть належних за штатом понад 300 осіб у травнi 1918 р. нараховувалося всього 24 вiйськовослужбовці. Та некомплект наземного персоналу досить швидко було зведено до мiнiмуму за рахунок прийому вiльнонайманих майстрiв вiдповiдного фаху — слюсарiв, механiкiв, столярів тощо. Наприклад, упродовж червня у Харкiвський авiапарк було прийнято за вiльним наймом понад 70 осіб547.
На момент початку повстання проти гетьмана Повітряний Флот Української Держави перебував не в найкращому стані. Значна частина його літаків перебувала на Дону, туди ж від’їхало й багато авіаторів. Ті ж, що залишилися, опинилися перед вибором: підтримати повсталих, зберегти вірність гетьману або ж стати на бік білогвардійців. Треба визнати, що вибір на користь Директорії зробило відносно небагато авіаторів. Однак саме вони становили основу її повітряних сил. Треба згадати ще одну опцію — перехід на службу в щойно утворену Галицьку Армію. Вихідці з Повітряного Флоту Української Держави становили більшість персоналу галицького Летунського відділу.
523
ЦДАВОВ України, ф. 1074, оп. 1, спр. 2, арк. 42.
524
ЦДАВОВ України, ф. 1074, оп. 2, спр. 18, арк. 127—130зв.
525
Хайруллин М. Воздушные корабли типа «Илья Муромец». — М.: ЭксПринт НВ, 1998. — С. 44.
526
Корабли Эскадры в делах против неприятеля (январь — июль 1918 г.) // Мир авиации. — 1993. — № 3. — С. 6.
527
ЦДАВОВ України, ф. 1074, оп. 2, спр. 18, арк. 132—133.
528
ЦДАВОВ України, ф. 1075, оп. 2, спр. 776, арк. 7—8.
529
Мараев Р.В. Авиация гетмана П. Скоропадского // Аэрохобби. — 1993. — № 1. — С. 16.
530
Харук А., Кондратьєв В., Хайрулін М. «Анатра»: Літаки одеського авіабудівного підприємства. — К.: Темпора, 2008. — С. 36.
531
ЦДАВОВ України, ф. 1074, оп. 1, спр. 2, арк. 69.
532
Харук А. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910—1980-ті рр.). — Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2010. — С. 73.
533
Харук А. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910—1980-ті рр.). — С. 75.
534
ЦДАВОВ України, ф. 2300, оп. 1, спр. 1, арк. 16.
535
ЦДАВОВ України, ф. 2300, оп. 1, спр. 1, арк. 17.
536
ЦДАВОВ України, ф. 1074, оп. 1, спр. 65, арк. 27.
537
ЦДАВОВ України, ф. 4588, оп. 1, спр. 7, арк. 71.
538
ЦДАВОВ України, ф. 4588, оп. 1, спр. 5, арк. 50, 68.
539
Мараев Р.В. Авиация гетмана П. Скоропадского // Аэрохобби. — 1993. — № 1. — С. 14.
540
Мараев В. Первый главком украинской авиации. Генерал Вячеслав Баранов // Авиация и время. — 2009. — № 6. — С. 36—37.
541
ЦДАВОВ України, ф. 1074, оп. 1, спр. 65, арк. 38.
542
Тинченко Я. Герої українського неба. — К.: Темпора, 2000. — С. 18.
543
ЦДАВОВ України, ф. 4588, оп. 1, спр. 4, арк. 24.
544
Мараев Р.В. Украинский воздушный флот в гражданской войне // Аэрохобби. — 1992. — № 2. — С. 12.
545
Тинченко Я. Герої українського неба. — К.: Темпора, 2000. — С. 157.
546
Тинченко Я. Герої українського неба. — К.: Темпора, 2000. — С. 169.
547
ЦДАВОВ України, ф. 4588, оп. 1, спр. 3, арк. 4—8, спр. 11, арк. 14—21.
Додаток. Корпусні авіаційні частини армії Української Держави (станом на серпень 1918 р.)
Розділ 5. ПОСТФАКТУМ
Павло Скоропадський і український гетьманський рух
Українська суспільно-політична думка доби національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. зароджувалася і викристалізовувалася в процесі збройної боротьби за самостійну українську державу. На відміну від національно-демократичної ідеології, що розвивалася у фарватері російського революційного руху і набула національних ознак під час Лютневої революції, український монархізм формувався в умовах поразки українських національно-визвольних змагань. І. Лисяк-Рудницький констатував той парадоксальний факт, що з чотирьох основних напрямів політичної думки (народництво, консерватизм, націоналізм і комунізм) саме консерватизм, «найслабший і найменше підтримуваний у масах, зробив найбільший інтелектуальний внесок протягом нинішнього століття»548. Цей напрям був пов’язаний з іменами відомого історика, політика, мислителя В’ячеслава Липинського — ідеолога українського консервативного руху та гетьмана Павла Скоропадського — творця Української Держави.
Після втрати української державності В. Липинський не зупиняв пошуків щодо шляхів її відновлення. Одним із важливих аспектів його діяльності стало розроблення ним теоретичних підвалин українського державотворення. В. Липинський створив концепцію класократичної трудової монархії, яка протягом 20—30-х років ХХ ст. поширюється в колах української еміграції в Західній Європі, Канаді, США, Латинській Америці й на західноукраїнських землях. Народжені в передреволюційний час ідеї українського монархізму знаходять практичне втілення в українському гетьманському русі, ідеологом, творцем і лідером якого він був протягом 1920—1931 рр.
Аналізуючи причини поразки національно-визвольних змагань, В. Липинський однією з основних уважав відсутність чіткої концепції побудови держави, а також брак єдності між українськими провідниками. Останнє, на його думку, могло знову стати на перешкоді відродження української державності в нових більш сприятливих для України політичних умовах. Спершись значною мірою на практичний досвід Української Держави гетьмана П. Скоропадського, В. Липинський розробив теорію трудової класократичної монархії в Україні. Дослідження національно-державних традицій інституту гетьманства підводить його до висновку, що саме спадкова (дідична) монархія, до якої наприкінці свого життя прагнув Б. Хмельницький, має стати найбільш вдалою формою державного устрою в Україні549.
Серед політичного розмаїття української еміграції не припинялися пошуки лідерів, які могли б суттєво вплинути
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років», після закриття браузера.