Читати книгу - "Під моїм (палким) наглядом, Ксандер Демір"

Амелія: Ти справді не розумієш? Чи ти просто вдаєш?

Я відправила повідомлення і відчула, як моє серце б'ється швидше. Я чекала на його відповідь, не знаючи, чого очікувати. Час йшов повільно, і кожна секунда здавалася вічністю.

Дем’ян: Амелія, я не розумію, про що ти. Може, краще поговоримо особисто? Мені здається, що ми щось не так зрозуміли один одного.

Я не могла стримати сліз. Він дійсно не розуміє, наскільки серйозно він мене образив? Як він міг приховувати правду від мене стільки часу?

Я зібралася з думками й написала:

Амелія: Я чула вашу розмову з татом. Ти знав, що він хоче звести мене з Євгеном, і допомагав йому в цьому. Як ти міг це зробити? Як ти міг брехати мені в очі?

Відправивши повідомлення, я відчула, як сльози знову потекли по моїх щоках. Я знала, що цей момент може змінити все. Наші стосунки, наші почуття... Все могло розлетітися на дрібні шматочки.

Дем’ян довго не відповідав. Кожна секунда мовчання лише підсилювала мої сумніви й страхи. Але коли нарешті прийшло його повідомлення, я відчула, як все навколо зупинилося.

Дем’ян: Ліє, будь ласка, дозволь мені все пояснити. Я дійсно не хотів тобі нашкодити. Це було складніше, ніж ти думаєш. Мені довелося зробити вибір, але я обрав тебе. Я кохаю тебе, і це правда!! Давай просто поговоримо віч-на-віч? Прошу тебе..

Його слова тільки більше заплутали мене. Як він міг говорити про любов, коли весь цей час приховував від мене правду? Я не знала, чи зможу йому пробачити, чи зможу довіряти йому знову.

Я поклала телефон на стіл і закрила очі. В голові крутилися різні думки, але жодна з них не давала мені відповіді. Можливо, час все розставить на свої місця. Але зараз я була занадто спустошеною, щоб приймати будь-які рішення.