Читати книгу - "Проект «Україна». Австрійська Галичина"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Універсалізмом свого генія Франко насамперед завдячував не якимось зовнішнім чинникам, а внутрішньоособистісному гарячому бажанню «обняти цілий круг людських інтересів», аби «не лишитися чужим у жаднім такім питанні, що складається на зміст людського життя», а отже, «бути чоловіком» — «не поетом, не вченим, не публіцистом, а поперед усього чоловіком» [т. 31, с. 309]. Як «цілий чоловік», він був одержимий невситимою «фаустівською» жагою світоосягання, продиктованою внутрішньою спонукою творчого духу розпросторитися якнайширше, «Все проникну[ти], все прогляну[ти], / Все скушту[вати]» [т. 3, с. 182].
Жоден із діячів нашої культури (і мало хто — світової) не може зрівнятися з ним за всебічністю інтересів, енциклопедичністю знань та продуктивністю праці. У нашій культурній та інтелектуальній історії Франко став не просто «другим після Шевченка» (чи то пак «галицьким Шевченком»), а українським Арістотелем та Леонардо да Вінчі, Вольтером і Ґете, ставши в один ряд із найбільшими геніями людства й тим самим закарбувавши своє ім’я не тільки до літопису національного поступу, а й до золотої книги надбань людської цивілізації загалом.
Відтак у жодному разі не можна локалізувати чи регіоналізувати значення постаті й чину Івана Франка, зводити його до вузьких масштабів Львова, Галичини чи навіть Західної України в цілому.
Він був не просто «великим бойком» чи «великим галичанином», «найбільшим сином галицької землі» (на такі формулювання і досі часто-густо можна натрапити і в мемуарній, і в публіцистичній, і в науковій літературі), а великим Українцем, будівничим української державності, національним пророком і проводирем, думки і справи якого не замикалися в тісних рамцях галицької «ботокудії», а сягали далеко поза її межі, за Дністер, за Збруч, за Дніпро і навіть за Дон.
Іван Франко — це не тільки український Мойсей австрійської Галичини. Це Мойсей своєї на той час недержавної й розірваної між агресивнішими сусідами нації. Нації, яку ще тільки належало створити з етнічних мас українського народу. І він був одним із тих небагатьох, хто чи не найбільше доклався до українського націотворення.
Тому значення Франка — загальнонаціональне, а не вузьколокальне чи регіональне. І замикати його в межах лише «австрійської Галичини» — неприпустимо. Це все одно, що на клітці з левом написати «котик».
За слушним й афористично блискучим формулюванням Марка Черемшини, Франко справив на нього враження «великого астрального тіла, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше».
Саме в такому — планетарному — масштабі і варто сприймати велич Франкового генія.
Та водночас не маємо права забувати і про національний вимір його величі. Адже Іван Франко — це передусім українець, який зробив себе генієм, і геній, який зробив себе українцем.
І його геніальність, і його українство — самочевидний і науково доведений факт. А проте ні геніальність, ні українство не були даністю (ані даром Божим, ані присудом Долі, ані сліпим жеребом…).
Усупереч поширеним стереотипам, він не народився генієм. Його безсумнівна геніальність — наслідок не тільки й не стільки природної обдарованості, скільки колосальної, ненастанної праці. Передусім над собою.
Він — хоч як би дико це не звучало! — не народився й українцем. На час його появи на світ у списку можливих ідентичностей такої опції не було. Народився ковальським сином, бойком, русином, греко-католиком, галичанином, громадянином Австро-Угорщини. Але якби його батькам сказали, що їх новонароджений син — українець, вони б здивувалися: «А хто це?!» Українцем він став, бо усвідомив себе українцем і запрагнув ним бути. Навіть попри те, що тоді не було України…
Йому це вдалося.
Він став генієм — і став українцем.
Українським генієм — і геніальним українцем.
І в цьому — його найбільший успіх.
Self-Made Man (секрети успіху)За своїми феноменальними кількісними масштабами, надшироким галузевим, проблемним і тематичним діапазоном, жанровою й стильовою поліфонією, ідейно-світоглядною актуальністю й глибиною, формальною (зокрема версифікаційною) майстерністю, достоту революційним інноваційним потенціалом, ренесансного мірила універсалізмом Франків творчий чин і досі залишається неперевершеним взірцем «духово-інтелектуального подвигу» (Є. Маланюк) колосальної націо- й культуротворчої значущості.
Завдяки (чи всупереч) чому? У чому ж таємниця Франкової унікальної особистості й достоту титанічної творчості? Іншими словами, чому Франко став генієм? Яка його «формула успіху»?
Не претендуючи на вичерпність та ясно усвідомлюючи злиденність раціональної логіки перед ірраціональною таїною генія, все ж запропоную власну стислу відповідь на ці сакраментальні питання: десять своєрідних ключів до «коду Франка» (до слова, не менш загадкового, ніж спрофанований постмодерним маскультом містичний «код да Вінчі») — десять секретів творчого успіху «універсального доктора».
Природна допитливість та відкритість до всього нового (пристрасне бажання «все проникнуть, все
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». Австрійська Галичина», після закриття браузера.