Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Це король!

Дон Фернандо

О ні! Помиляєшся ти щиро: Принцом і магістром я Зватися не можу нині. Я – їх труп, хоч в домовині Не лежав іще ні дня. Інше маю я ім’я.

Король

Що ж, як більше не інфант ти, До Фернандо я звернусь.

Дон Фернандо

Хоч мені несила встати, Зараз доповзу – клянусь, Щоб твій слід поцілувати.

Король

Ти характер свій стійкий Нам, на жаль, являв ще вчора. Що ж – відвага чи покора В цьому вчинку?

Дон Фернандо

Раб простий Підлещатись до сеньйора Мусить: нині я – твій раб І ось тут, перед тобою Все по щирості скажу: Вислухай мене, королю! Королем тебе зову я, Бо, хоч іншого народу Ти державець, все одно Титул короля високий Заслуговує пошани. Благородна кров і розум Впевнити тебе повинні: Владар мусить бути добрим. Навіть серед диких звірів, За законами природи, Прийнято коритись завжди Леву – владарю лісному. Тільки й він – у кого грива Дибиться, немов корона, Теж буває милосердним: Жертву загнану ніколи Не вбиває лев шляхетний. У солоних водах моря Є король – дельфін розумний,