Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

морі. ">[38] На хребті його корони З луски срібно-золотої: Він під час великих штормів Часто моряків рятує І на берег їх виносить. В небесах орел[39] – державець: Він летить у високості, І його корону з пір’я Вітерець легкий тріпоче. Він – володар над птахами І так само благородний, Бо ніколи не дозволить, Щоб напився подорожній З джерела, в якому змії Отруїли чисту воду, — Він крильми її хвилює, Каламутить сильним дзьобом. У рослин і у каміння Є володарі, королю: Прикрашає плід граната Шкіра, на корону схожа, — У саду гранат царює, Та, змарнілий і негожий, Він про це попереджає Тим, що змінює свій колір, — І тоді сумним топазом Робиться рубін червоний. У каміння свій король є: Діамант,[40] проти якого І магніт стає безсилим, — Навіть діамант, відомий Всюди твердістю своєю, Розсипається на порох В персні зрадника, оскільки Зради камінь цей не зносить. Та якщо у диких звірів І в каміння неживого, У рослин, у риб, у птаства Так ведеться, що володар Добросердим мусить бути, То невже в людей, королю, Інші правила й порядки? Не виправдує жорстокість Те, що іншої ти віри, — Ницість скрізь поза законом. Не подумай, що словами Запобігти ласки хочу, Щоб мені життя вернув ти. Це, королю, ні до чого, Бо мене не врятувати — Смерть моя близька, я хворий: Зовсім немічним зробився, І у жилах кров холоне. Я – поранений смертельно; Варто вимовити слово, Враз нутро моє проймає Біль, неначе шпага, гострий. Зрештою, я розумію, Що померти має кожен, Та ніхто не знає певно, Де чатує смерть