Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

- Чейзе, вітаю тебе мандрівнику. Давно не мився, вирішив знайти привід?

- О, я сподіваюся твої брати не дуже засмутяться, якщо я підсолоджу їхню сестричку? – нахабно посміхнувся Чейз, струснувши кучерями.

Він танцював дуже швидко, роблячи несподівані сильні випади у різні боки, Енн трималася, але відчувала, що з цим суперником вони застрягнуть на рейці надовго, бо ніхто з них не хотів здаватися. І чим далі, тим сильніше їй хотілося порушити правила, штовхнути його або підставити підніжку, тільки ось сотні очей, що спостерігали за ними, заважали їй це зробити. Метнувши випадковий погляд у бік Зура, Енн встигла помітити, що той робить якісь знаки Чейзу. І тут раптом рейка хитнулася так різко, що ноги Енн зісковзнули і вона до свого жаху плюхнулася в солодку липку кашу. Підпливши до краю й вибравшись назовні, Енн послала Зуру свій спопеляючий погляд, струшуючи з себе теплі клейкі краплі та настирливих комах.

Не встигла вона зробити навіть кілька кроків, як до неї одразу підлетіли Жако та Сеярін:

- Пішли Енн, приймеш душ, прийшов час звалювати звідси! Давай швидше!

- Не треба мене смикати! - вириваючи слизькі руки, обурилася дівчина, - а як же решта? Зур все ще скаче! - Отруйно додала вона.

- Вони знають, що треба робити! - відрізав Сеярін, тягнучи її за собою всіма своїми вісьмома щупальцями.

Діючи за планом Зур впав навмисне, перериваючи виставу, на величезне розчарування своїх нових шанувальниць, які стогнали при кожному його русі. Лакур не відходив від Ілая, який стурбовано виглядав у натовпі свою Енн. Обійшовши площу з чанами та повернувши до закутка, де на чистій воді наживалися заповзятливі енедріанці, до Ілая підійшли незнайомці, оточивши його з усіх боків. Нічого не розуміючи Ілай насторожено глянув на Лакура, що спокійно стояв осторонь.

- Гей, хлопці, ви щось хотіли? - Запитав Ілай, вже внутрішнє готуючись до бою.

- Не напружуйся, солдате, - Зур визирнув із душової. – Люди нашого друга Чейза приглянуть за тобою, не більше. Справа в тому, що далі ми летимо без тебе.

- Забирайся до біса, Зуре! Я повинен поговорити з Енн! – гнівно промовив Ілай.

- Я заберуся, а ти залишишся. Тут ти зможеш врятувати свою шкуру від братів імперців, якщо будеш розумником. А ось з Енн тобі говорити не варто, я передам їй привіт від тебе! - стримано, з почуттям своєї переваги, відповів Зур.

- Ах ти, тварюко! – зашипів Ілай, сіпнувшись у бік Зура, але пірати міцно схопили його з обох боків, скрутивши по руках та ногах. - Я все одно шукатиму тебе, куди б ви не вирушили! - Продовжуючи вириватися, з ненавистю видавив Ілай.

- Навіщо стільки труднощів? Пристрели сучого сина й годі ламати голову! – хмикнув Чейз.

- Я обіцяв Енн, що залишу його в живих, - невдоволено кинув Зур.

- Але я їй такого слова не давав, а трапиться може всяке. Мої хлопці можуть грохнути його абсолютно безкоштовно!

- Від нещасного випадку, звичайно, ніхто не застрахований, але я тебе про це просити не буду, - похитав головою Зур. - Притримайте його до вечора, а потім відпустіть. Все, солдате, сподіваюся, ми більше не побачимось! - Зур кивнув Лакуру, і брати швидко зникли за рогом.

Сеярін запустив двигун, коли Лакур та Зур застрибнули в буфер. Енн байдуже сиділа на пасажирському місці, спершись на коліна, навмисно не дивлячись у бік Зура. … Вони кинули Ілая на Енедрі.

- Еннжі, ти з нами? - Поцікавився Лакур, ступаючи вже на борт «бронтозавра».

- Я зненавиджу тебе, якщо ти маєш інші варіанти! - Насупивши брови, відповіла вона, легенько штовхнувши брата в плече. - А ти навіть не дивись на мене! – погрозила вона пальцем у бік Зура. - Ти намовив Чейза скинути мене в чан, це низько!

Розсміявшись, Зур похитав головою, підходячи ближче:

- А якби я попросив тебе стрибнути, то хіба б ти зробила це? Адже я знаю, що ні! Тому довелося попросити гідного супротивника, який зміг, нарешті, струсити тебе з тієї рейки. - Зур притягнув її до себе, і хоча Енн почала вириватися, він все одно притиснув її до своїх грудей. - Але, загалом, ти була на висоті. Така гаряча й граціозна!

- Ой, тільки хто ж зрівняється з тобою, жіночий кумире! - Іронічно посміхнулася вона, сердито штовхаючи його ліктем, зрештою, звільняючись з його обіймів.

Але Зур наполегливо не хотів залишати її одну в такому стані. Він зайшов до її каюти буквально через три хвилини після її втечі.

- Ти вся тремтиш, - прошепотів він, обіймаючи її ззаду за плечі, відчуваючи її всіма фібрами своєї душі. - Кінь, Енн, це вже стає нав'язливою неврастенією. З ним нічого не станеться, він житиме довго, зустріне якусь красуню і через кілька місяців забуде тебе.

- Ти б теж так вчинив? - сухо запитала вона, намагаючись впоратися з нервовим тремтінням.

- А ось мене з ним порівнювати не треба! Ти і я пов'язані один з одним назавжди, у нас є лише один вибір – бути разом! - Його голос починав заспокоювати її, зігріваючи своїми чуттєвими нотками.

- Зуре, поцілуй мене, - благально прошепотіла дівчина, повертаючись до нього обличчям. Знаючи, що своїм коханням він зможе змусити її все забути, навіть власне ім'я.