Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Богдан Хмельницький. Легенда і людина, Петро Кралюк 📚 - Українською

Читати книгу - "Богдан Хмельницький. Легенда і людина, Петро Кралюк"

1 149
0
24.11.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Богдан Хмельницький. Легенда і людина" автора Петро Кралюк. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 72 73 74 ... 112
Перейти на сторінку:
радянському трактуванні) стає важливим чинником формування української національної ідентичності. Не лише схильні до дисидентства шістдесятники зверталися до козацької міфології й образу Хмельницького. Робили це й лояльні автори, які намагалися не йти на конфлікти з представниками радянської влади.

Образно кажучи, джин був випущений із пляшки, а тепер його треба було загнати. У другій половині 1960-х рр. починаються гоніння на українську інтелігенцію. Козацька тематика, зокрема й історія Хмельниччини, стає небажаною. Про це дають знати митцям представники компартійних органів.

Павло Загребельний

Звісно, ці репресії не призвели до того, що «козацькі» мистецькі твори й відповідні історичні дослідження взагалі зникли. Наприклад, на історичні теми писав художні твори Павло Загребельний. У 1983 р. був надрукований його роман «Я, Богдан» про Хмельницького. У ньому автор намагався розкрити «таємниці» характеру цього козацького гетьмана, показати його як людину і як визначного військово-політичного діяча.

Козацька міфологія, проінтерпретована в радянському дусі, була типовим колоніальним продуктом. У ній маємо яскраво виражений комплекс «молодшого брата». У цій міфології українські козаки, щоб визволитися від «польського гніту», мусять отримати підтримку з боку «старшого брата» — росіян. Аксіологія цієї міфології досить чітка: той, хто орієнтується на Росію, чинить добро; а той, хто має щось проти неї, є носієм зла. Відповідно, героїзуються промосковські козацькі діячі, і, навпаки, осуджуються ті, хто виступав проти російської орієнтації. У системі таких координат антигероями є Іван Виговський, Іван Мазепа та низка інших гетьманів і представників козацької старшини. Зате головним позитивним персонажем козацької історії постає Богдан Хмельницький.

Така міфологія, за великим рахунком, не мала нічого спільного з марксизмом, на який ніби орієнтувалися радянські ідеологи. Це була модифікація (точніше — продовження) козацької міфології, створеної в імперській Росії.

Незважаючи на те, що Радянський Союз припинив своє існування й утворилася незалежна Україна, в останній і далі продовжують зберігатися елементи прорадянської козацької міфології. Фактично сучасна українська козацька міфологія залишається в полоні стереотипів своєї «попередниці».

Борець за волю України

У кінці 50-х — на початку 60-х років ХХ ст., особливо після ХХ з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу, на якому відбулося розвінчання «культу особи» Сталіна, почалася деяка лібералізація суспільного життя в Радянському Союзі. Зачепила вона також культурну та ідеологічну сфери. Почалося звернення до «заборонених тем», відбулася реабілітація окремих постатей, які раніше з тих чи інших причин опинилися під забороною.

Федір Шевченко

Спостерігалася також тенденція відійти від апологетики Хмельницького та його дітища — Переяславської ради. Однією з перших спроб більш адекватно оцінити роль «національно-визвольної війни» в історії України можна вважати монографію Федора Шевченка (1914–1995)[450] «Політичні та економічні зв’язки України з Росією в середині XVII ст.»[451], що стала основою його докторської дисертації, захищеної в 1963 р. Цей вчений спеціально займався питаннями зв’язків України й Росії в середині та другій половині XVII ст. Цьому питанню була присвячена його кандидатська дисертація «Російські воєводи в Україні (Нариси взаємовідносин України з Росією в другій половині XVII ст.)», яку він захистив у 1943 р. У час ювілейного 1954 р. вчений випустив роботу «Історичне значення віковічної дружби українського та російського народів»[452]. Зрозуміло, вона була написана в дусі тогочасної апологетики Хмельниччини та Переяславської ради.

Інша справа — монографія «Політичні та економічні зв’язки України з Росією в середині XVII ст.». У ній автор на основі представленого в роботі матеріалу прийшов до висновку, що принаймні на першому етапі війни Хмельницький домагався лише преференцій для козацької старшини, а не прагнув «возз’єднання»[453]. Шевченко також вважав, що українська державність у середині XVII ст. могла відбутися лише завдяки укладенню коаліцій та приєднанню до сильної держави. Серед таких дослідник називав не лише Росію, а й Польщу та Османську імперію.

Шевченко ніби намагався реанімувати класовий підхід в оцінці особи Хмельницького. Він писав: «Очоливши національно-визвольну війну українського народу, Б. Хмельницький та його однодумці і не мріяли про створення на Україні якогось іншого ладу, в якому не було б станів, привілеїв для одних і різних повинностей — для інших. Гетьман та його близьке оточення були людьми своєї епохи»[454].

Володимир Голобуцький

Олена Компан

Також Шевченко хоча б частково спробував переглянути термінологію, яка використовувалася в тодішньому радянському ідеологічному дискурсі для опису Хмельниччини. У його книзі вона названа не «визвольною» чи «народно-визвольною», а «національно-визвольною війною». Поряд з терміном «возз’єднання» зустрічалися й такі, як «приєднання» й «об’єднання»[455].

У кінці 1950-х — початку 1960-х рр. з’явилося чимало досліджень з історії українського козацтва. Зокрема, це стосується робіт Володимира Голобуцького (1903–1993). Війна під проводом Хмельницького розглядалася ним у монографії «Запорозьке козацтво», що побачила світ у 1957 р.[456]. Автор намагався не відходити від офіційної лінії при розгляді історичних питань. Але треба відзначити його заслуги в популяризації козацької тематики. Уже наприкінці життя, готуючи до друку друге видання «Запорозького козацтва», Голобуцький зазначив: «Вихід моїх праць у 50-ті і на початку 60-х років припадає на період «хрущовської відлиги»: стало можливим, хоч і в тісних рамках офіційної ідеології, працювати над запорозькою тематикою і видавати книги. Пізніше, протягом майже чверті віку, такої можливості вже не було»[457].

По-своєму революційним явищем у той час стала монографія Олени Компан (1916–1986)[458] «Міста України в другій половині XVII століття»[459]. У ній на підставі конкретного матеріалу було показано відмінність розвитку України і Московії у XVI–XVIII ст. Україна на той час, показала автор, була частиною Європи з переважно міським і відносно вільним населенням. На її землях тоді нараховувалося понад тисячу міст і містечок з розвиненими ремеслами і навіть промисловістю, більшість з них мали магдебурзьке право. За підрахунками дослідниці, в Україні XVII ст. міське населення становило 46 відсотків[460]. У той же час Московія з її покріпаченим населенням була

1 ... 72 73 74 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Богдан Хмельницький. Легенда і людина, Петро Кралюк», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Богдан Хмельницький. Легенда і людина, Петро Кралюк"