Читати книгу - "Код Катаріни, Йорн Лієр Хорст"

Мартін Гауґен за столом навпроти нього замовк. Вістінґ добирав слова, які змусили б Мартіна відкритися. Та перш ніж він встиг щось сказати, Мартін вихилив рештки коньяку зі склянки й підвівся.

— Досить, — сказав він, потягуючись. — Якщо хочемо завтра вийти на гору, треба лягати спати.

74

Ліне разом з іншими підійшла до виритої в землі ями, диктофон не вимикала, хотіла записати всі звуки як тло драматичного моменту.

Вона зупинилася за два кроки від краю, боячись зсуву під ногами, і нахилилася, щоб зазирнути вниз.

Яма була десь два метри завглибшки. Спершу вона не побачила нічого, окрім глинястого ґрунту й купи різного за розмірами каміння. Поліцейські над чимось схилилися на одному кінці розкопу.

Ліне автоматично піднесла до очей камеру і побачила через вічко носак черевика, який стирчав із земляної стіни. Поліцейські щось говорили про шкіру й синтетичний матеріал, який добре зберігся.

У яму поставили драбину, і двоє криміналістів, які прибули пізніше, спустилися вниз. Вони були вдягнені не у звичні білі захисні костюми, як це зазвичай буває при обстеженні місць злочину, а в темно-сині комбінезони з написом «Поліція» на спині.

Ліне відступила на кілька кроків, щоб збільшити просторову перспективу, швидко клацнула кілька кадрів і переглянула їх на дисплеї камери. Фото вдалися.

Один з криміналістів мав лопатку, схожу на ложку — такими користуються археологи. Ліне знову підійшла до краю ями й побачила, як технік обережно відколупує землю навколо черевика, а його колега фіксував процес на відеокамеру. Невдовзі показався увесь черевик. Форма й фасон вказували на жіноче взуття.

— Це може бути й старий непотріб, який потрапив сюди зі сміттям, — завважив один полісмен.

Ніхто йому не заперечив, хоча й ніхто тут не вірив у таку можливість.

З боковини ями відвалився чималий шматок глини й оголив ще один черевик.

Пара черевиків стирчала з землі на відстані приблизно десять сантиметрів, один трохи глибше в землі, ніж другий, ніби людина, яка там лежала, трохи зігнула ногу.

Техніки радилися, як ліпше їх добути, і вирішили таки спробувати потягнути один черевик. Чоловік з лопаткою ще трохи копирснув землю й потягнув. Знову обсипався ґрунт, і перед очима техніків з’явилася кістка. Сіро-коричнева кістка.

Криміналіст зазирнув у черевик, показав його присутнім, а тоді обидва техніки зосередилися на розкопуванні великої кістки.

— Вона лежить горизонтально, ось так, — промовив чоловік з лопаткою, показуючи держаком, як саме лежить тіло. — Треба вирити коридор, щоб її вийняти.

Техніки видерлися драбиною нагору.

Водій екскаватора викинув недокурок і завів машину. Виконуючи вказівки техніків, обережно почав вибирати грунт.

Ліне сіла в авто з лептопом на колінах і написала текст для газети про знахідку людських решток. Даніель ходив навколо ями з відеокамерою, фільмуючи все, що відбувалося. До нього заговорив один з поліцейських, очевидно, просив не знімати всередині розкопу.

Адріан Стіллер підійшов до авта, відчинив дверцята з пасажирського боку й сів поруч з Ліне.

— Родину вже повідомили, — сказав він без передмов. — Ми не можемо однозначно стверджувати, що знайшли Надію Кроґ, але ж саме її тут шукаємо.

Ліне набрала його слова.

— Причина смерті?

— Надто рано для висновків, однак справа від самого початку мала статус кримінальної.

— Підозрювані?

Адріан Стіллер завагався.

— Я не зможу виконувати свою роботу, якщо не запитуватиму, — сказала Ліне. — Відповідь може бути «так-ні». Я й сама знаю відповідь, але ви можете її сформулювати на ваш розсуд.

— Можете написати, що я відмовився від коментарів, — відповів Стіллер, беручись за ручку дверцят. — За десять хвилин буде прес-конференція про знахідку. Покваптеся, якщо хочете нас випередити.

Ліне подякувала, швидко набрала ще кілька фраз, прочитала текст — вичерпно, коротко й чітко. Вона переслала статтю в редакцію і додала фото кримінальних техніків, які спускалися драбиною у яму. І відразу зателефонувала в газету, щоб впевнитися, що матеріал отримали.

Кілька хвилин по третій яму вже розширили каналом до трьох метрів у довжину й трьох завширшки. Всього лиш тридцять сантиметрів землі відділяли людські рештки.

На мостику через автостраду, десь за сто метрів далі на північ, зібралися глядачі, переважно журналісти. При світлі дорожніх ліхтарів Ліне бачила спалахи численних камер.

Поліцейські напинали над розколом великий намет. Ліне трималася поблизу Стіллера, щоб ніхто не завадив їй зайти під тент.

На дні першого розкопу встановили велике решето для просіювання землі — прямокутну дерев’яну раму з решітчастим дном. Кожну лопату землі з місця біля тлінних решток кидали в решето з великими вічками, відсортовуючи більші предмети.

Щось велике потрапило в сито, і всі чоловіки в ямі схилилися над ним. З грудки землі вони вийняли якусь річ. Ліне підняла камеру, зрозумівши, що саме знайшли — жіночу торбинку.

Один з техніків відніс її на розкладений робочий стіл, щоб роздивитися зблизька при світлі потужної лампи.

— Торбинка з полівініл-хлоридного пластику, — мовив він.

Тому торбинка й збереглася так добре за понад двадцять років у землі.

Ліне стояла за спинами слідчих. У щілину між плечима Адріана Стіллера й Нільса Гаммера вона бачила, як торбинка розпалася на кавалки, коли її почали ретельніше оглядати. Приклеєна металева плашка й наплічний пасок відірвалися.

— Можна сфотографувати? — запитала Ліне, уперше набравшись нахабства, щоб проштовхатися наперед.

Криміналіст підвів до неї голову. Очевидно, йому були невідомі деталі давньої справи, і він не знав, що Надія носила в торбинці гаманець зі своєю і братовою фотографією.

Стіллер згідливо кивнув. Технік підняв угору торбинку, тримаючи її руками в блакитних латексних рукавичках.

— Спасибі, — подякувала Ліне й опустила камеру.

Технік обережно розкрив торбинку й почав виймати з неї цілком добре збережені речі: в’язку ключів, помаду й кілька дрібних предметів, які Ліне не могла здалеку ідентифікувати. Ото й усе. Ніякого гаманця.

Ліне не мала сумніву, що торбинка належала Надії. Вміст відповідав опису. Вона спробувала собі уявити, як тіло, а вслід і торбинку скинули в землю біля дороги, спершу забравши з торбинки гаманець.

— Можливо, гаманець лежить десь там, унизу, — сказав Стіллер, коли техніки знову взялися до роботи.

Ліне уважно стежила за кожною лопатою. Досі вона ще ніколи не була присутньою при роботі поліції.

Від землі звільнили перші кістки. Ґрунт навколо них був трохи темніший за решту землі навколо. Довгі стегнові кістки, колінні чашечки, дрібні кістки пальців і дуги ребер. Тонкі корінці рослин обвивали їх немов нерви. Останнім вийняли череп. По ньому розбігалися начеб тріщини, а з правого боку бракувало шматочка.

Криміналісти щось обговорювали внизу, але Ліне не чула, що саме.