Читати книгу - "Палай зі мною, Еліс Кларк"

За останні дні я трохи розгрібаюсь з роботою і нарешті повністю підготовлюю всі документи для Алі.

Мені треба відправити її з надійною людиною, але я все ще не знаю, кого краще обрати. Вирішую порадитись щодо цього з Селіною. 

Коли я заходжу до будинку, мене зустрічає Селіна. Обіймає і цілує, щасливо усміхається…

— Привіт, — кажу, усміхаючись їй у відповідь. — Як справи? 

— Добре, — каже вона. — Почуваюся трохи втомленою, але, мабуть, це все магнітні бурі…

— Зрозуміло, а як з вишем? Щось підібрала? — цікавлюсь я. — Ти можеш обрати абсолютно будь-який, але я все ж маю надію, що ти залишишся в Києві..

 — Я точно нікуди не поїду від тебе, — усміхається вона. — А вибрати можемо разом…

— Ну я не дуже розбираюсь, де зараз краще навчатись за подібною спеціальністю, — я теж усміхаюсь. — Може, подивись якусь статистику… Поступиш на контракт, на очне, чи заочне, це вже як захочеш. Але певно краще очне, все одно я працюю, а так ти знайдеш нових друзів, навіть коли Аля поїде…

 — Так, ти правий, — вона трохи смутнішає, мабуть згадка про від’їзд Алі викликає таку реакцію. 

— До речі про Алю, я вже все підготував, — кажу я. — Тепер лишилось тільки обрати їй охоронця.

 — У тебе є охоронець на ім’я Стас, може, його можна відправити з нею, — пропонує вона. 

— Стас? — дивуюсь я. — Але він ще молодий, в нього не так багато досвіду.

— Мені здається, тут досвід не головне, головне, щоб Алі було комфортно з ним спілкуватися, — каже Селіна. 

— Ну але охоронець в першу чергу має охороняти… Ні, він сильний хлопець, але якщо станеться форсмажор, я не впевнений, що він в першу чергу буде думати про Алю, а не про свою безпеку, — пояснюю я. 

— От в цьому я точно впевнена, що він буде в першу чергу думати про Алю, — Селіна зазирає мені в очі. — Повір, я не обманюю тебе. Якщо хочеш, поговори з ним, що він скаже? 

— Добре, — погоджуюсь я. — Якщо ти так кажеш, то я поговорю із ним. 

— Дякую, — вона обіймає мене і раптом трохи кривиться. — Ти так сильно набризкався одеколоном…

— Та ніби як зазвичай, — я знизую плечима. 

 — Я щось стала дуже чутлива до запахів, — вона винувато усміхається. — Буває, на кухню через це зайти не можу…

— Ти часом не вагітна? — запитую, зазираючи їй в очі.

Дивно, але мене не лякає ця здогадка, навпаки, я відчуваю приємне хвилювання.

— Мабуть, треба зробити тест, — невпевнено каже вона. 

— Може, поїдемо в аптеку прямо зараз? — пропоную я. — Вдягайся, візьмемо охоронця і водія…

***

Ми виходимо з аптеки і їдемо додому. Я бачу, що Селіна схвильована. Вона нервово накручує на палець пасмо волосся і поглядає на мене, але, мабуть, соромиться говорити на таку особисту тему при сторонніх. 

Я беру її за руку і переплітаю наші пальці. Хочу показати їй, що я поруч і все буде добре, не зважаючи на те, що покаже тест. 

Вона вдячно стискає мою долоню. 

 — Я боягузка, — каже, усміхаючись. 

— Все буде добре в будь-якому випадку, — спокійно кажу я, коли ми вже підʼїжджаємо додому. 

Ми виходимо з машини і йдемо до дверей, швидко роззуваємось.

— Алі все ще нема, — кажу я замислено. — Раніше вона багато часу проводила тут, у вітальні. 

— Можливо, вона вирішила відпочити в своїй кімнаті, — Селіна чомусь загадково усміхається. 

— Ну, зараз це й на краще, — я знов переплітаю наші пальці. — В аптеці казали, що найкращий результат зранку, але ми ж не дарма купили одразу декілька тестів. Давай зробимо один сьогодні? 

— Так, бо інакше я б цілу ніч не спала від хвилювання, — каже вона. — Краще зараз, щоб уже все знати…

— Я буду радий, якщо ти виявишся вагітна, — я зазираю їй в очі. 

— Я, мабуть, теж, — шепоче вона. — Правда, тоді доведеться відкласти навчання…

— Ну ти в будь-якому випадку ще молода, думаю, встигнеш ще повчитись, — усміхаюсь я, ведучи її на другий поверх. — За кордоном люди взагалі часто йдуть вчитись вже після двадцяти трьох-двадцяти пʼяти, коли вже остаточно визначились з тим, що їх цікавить. 

— Тоді я спокійна, — каже вона, вже стоячи на порозі ванної кімнати. — Який би не був результат, ти ж все одно кохаєш мене, правда? 

— Авжеж, кохана, — я підношу її долоню до своїх губ і цілую її, зазираючи Селіні в очі. — Ти для мене цілий світ, для мене нема нічого важливішого і дорожчого за тебе…