Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Магія у подарунок, Мiла Морес 📚 - Українською

Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

499
0
19.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Магія у подарунок" автора Мiла Морес. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 72 73 74 ... 118
Перейти на сторінку:

Відчуваю, як Енді здригається разом зі мною, і знову дикий стогін із його грудей. Навіть ліжко трохи заштормило від нашого спільного оргазму. Ми кайфуємо разом, але цього разу Енді ловить мої відчуття.

- Це неймовірно, Есмо, - шепоче крізь важке дихання, - ти приголомшлива, я від тебе у захваті...

Так, і я у захваті від свого оргазму. Казала ж, немає нічого приємнішого на світі. А цього разу ще краще. Чому я не знала, що так можна було? Завжди змушувала б ілюзорного хлопця пестити мене язиком. Ех… скільки я пропустила…

- Есмо, - тон батька, який говорить дитині «но-но-но, не можна так робити».

Лежати б так завжди. Голі, задоволені, щасливі, знову у спермі. Так добре на душі, у тілі. Саме так і виглядає щастя. А раніше я заглядала у чужі вікна та заздрила сім'ям. Вони мали все, чого мені не вистачало. Тепер маю власне щастя. Не хочу іншого.

- Есмо, обіцяй, що ти завжди будеш моєю, - Енді дивиться на мене уважно, лежачи на боці.

- Я й так твоя, Енді. Ти не помітив? Адже чуєш усі мої думки.

- Я хочу, щоб так було завжди. Ти цілком моя, а я весь твій.

- Мені підходить, - усміхаюся, але обіцянками кидатися не поспішаю, нехай помучиться, думаючи, чи я згодна, чи ні. Та що я намагаюся від нього приховати? Він же чутиме мої думки, навіть коли я в туалет захочу. Жах, треба щось із цим робити. Мені ж соромно буде після кожного походу на унітаз. Як із цим жити?

 

Енді сміється, дивлячись у стелю.

- Знаєш, що я придумав?

- Не знаю, адже я не читаю твої думки, - ображено підкочую губу.

- Я зроблю тобі дитину, і в тебе на якийсь час будуть усі мої сили. Так мені буде спокійніше. Дитина тебе захистить. Ми станемо сім'єю і більше ніхто не зможе влізти між нами.

- Енді, що ти таке кажеш? - Сміюся, сприймаючи його слова як жарт. - Яка дитина? Мені лише двадцять три!

- Так, ти ще така молода, але це дійсно гарне рішення. Я зроблю тобі дитину.

З цими словами, Енді накрив мене своїм тілом. Нічого, що на мені ще сперма? Я й помитися не встигла.

- Нічого. Все наше, все рідне, - Енді лукаво усміхається, а руками вже намагається розкинути мої ноги. Губами обхопив мочку вуха, язиком веде по шиї. Розуміє, що я все одно здамся.

- Енді, почекай, не потрібна мені дитина. Куди поспішати? У нас було лише одне побачення, - не можу стримати посмішки, хоча намагалася говорити серйозно.

- Якщо буде хлопчик, назвемо його Доріан, - продовжує свою тему.

Зрозуміла, я спілкувалася зі стінкою.

- Чому Доріан? Що це за ім'я таке? А раптом дівчинка? – ми вигадуємо імена незачатим дітям, до яких я ще не готова. Не можу в це повірити!

- Доріан – це моє друге ім'я. Я – Ендрю Доріан Хот-Девіль.

- Ого, звучить так... По-королівськи. А я просто Есмеральда.

- А прізвище ж у тебе є?

- Так, від прийомних батьків я Тервіль.

- Гарно, - відповідає задумливо, - але все одно наші діти носитимуть прізвище Хот.

- Чому тільки Хот?

- Девіль – надто відоме у певних колах прізвище, з недоброю славою. Тож ми обійдемося лише першою частиною.

- Я ніколи не чула нічого такого.

- Я радий, що ти не оберталась у тих колах і ні з ким із темних не спілкувалася. Ще з першої нашої зустрічі я відчув, що в тебе абсолютно чиста душа, - так проникливо дивиться, по шкірі розсипається ласка.

- Енді, але все-таки з дітьми давай почекаємо, - притираюсь до нього, ніби граю зі своїм кошеням.

- Взагалі-то мені давно настав час заводити дітей.

- Але ж мені ні, - ось ми й натрапили на камінчик, через який можна спіткнутися.

Не те щоб я сумнівалася в ньому, але заводити дітей поки не планувала, тим більше, як виявилося, у магів життя не таке коротке, як у простих людей. Нам ще багато треба спробувати разом, а до дітей ми дійдемо свого часу. До речі, скільки років Енді? Я не питала… Точніше, питала, але він не відповів. Ухилився. Тепер я знаю чому.

1 ... 72 73 74 ... 118
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Магія у подарунок, Мiла Морес», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Магія у подарунок, Мiла Морес"