Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

Гаррі перестав дивитися на цю химерну парочку аж тоді, як наштовхнувся на лицарські обладунки. Голосний брязкіт повернув його до реальності; не чекаючи на появу Філча, він кинувся до мармурових сходів і збіг у нижній коридор. Добіг до туалету і притис вухо до дверей, але нічого не почув. Тоді тихесенько прочинив їх.

Драко Мелфой стояв спиною до дверей, обхопивши руками раковину й нахиливши над нею біляву голову.

- Не треба, - пролунав з якоїсь кабінки голос Плаксивої Мірти. - Скажи, що сталося... я допоможу...

- Ніхто мені не допоможе, - озвався Мелфой. Він увесь тремтів. - Я не можу цього зробити... не можу... нічого не виходить... а якщо я не зроблю якнайшвидше... то він сказав, що мене вб’є...

І Гаррі зрозумів, приголомшено застигши на місці, що Мелфой плакав... просто ридав... сльози котилися по його блідому лиці й крапали в брудну раковину. Мелфой захлинався й душився слізьми. І тут, коли він перевів погляд на потріскане дзеркало й побачив у себе за спиною Гаррі, його аж пересмикнуло.

Він різко обернувся, вихопивши чарівну паличку. Гаррі машинально вихопив свою. Мелфоєве закляття просвистіло за кілька сантиметрів од Гаррі, розбивши лампу на стіні позаду; Гаррі відстрибнув, подумав «Левікорпус!» і махнув чарівною паличкою, але Мелфой заблокував це закляття й приготувався для нового...

- Не треба! Перестаньте! - верещала Плаксива Мірта, і її голос відлунював в обкладеному кахлями приміщенні. - Стійте! СТІЙТЕ!

Щось голосно бабахнуло, і в Гаррі за спиною вибухло відро для сміття; Гаррі спробував закляття «ноги під замком», але воно зрикошетило від стіни за Мелфоєвим вухом і розтрощило туалетний бачок під Плаксивою Міртою, що дико залементувала - бурхнула вода, й Гаррі послизнувся, а Мелфой з перекошеним обличчям закричав:

- Круці...

- СЕКТУМСЕМПРА! - заволав з підлоги Гаррі, знавісніло махнувши чарівною паличкою.

З Мелфоєвого обличчя й грудей струменями бризнула кров, наче його посікло невидимим мечем. Він заточився й зі страшенним сплеском гепнувся на залиту водою підлогу; його чарівна паличка випала з обм’яклої правиці.

- Ні... - зойкнув Гаррі.

Ковзаючи й спотикаючись, Гаррі звівся на ноги й кинувся до Мелфоя, обличчя якого стало вже яскраво-червоним, а побілілі руки роздряпували закривавлені груди.

- Ні... я ж не...

Гаррі сам не тямив, що белькоче; він упав навколішки біля Мелфоя, що судомно трусився в калюжі власної крові. Плаксива Мірта оглушливо заголосила.

- УБИВСТВО! УБИВСТВО В ТУАЛЕТІ! ҐВАЛТ!

За спиною в Гаррі розчинилися двері; він злякано підвів голову: в туалет увірвався Снейп з перекошеним від люті лицем. Грубо відштовхнувши Гаррі, він став над Мелфоєм навколішки, витяг чарівну паличку і провів нею над глибокими ранами, що їх завдав Гаррі своїм закляттям. Снейп при цьому бурмотів закляття, схоже на пісню. Потік крові поступово вщух; Снейп витер її рештки з Мелфоєвого обличчя й повторив закляття. Рани почали затягуватися.

Гаррі просто дивився й дивився, переляканий скоєним, не усвідомлюючи, що й сам з голови до п’ят заляпаний кров’ю й водою. Плаксива Мірта й досі ридала й завивала вгорі. Снейп утретє виконав протизакляття й обережно поставив Мелфоя на ноги.

- Тобі треба в лікарню. Можуть залишитися шрами, але якщо негайно вжити материнку, то можна уникнути й цього... ходімо...

Він допоміг Мелфоєві вийти з туалету, а біля самих дверей обернувся й звелів холодним злим голосом:

- А ти, Поттер... зачекай на мене тут.

Гаррі і не намагався протестувати. Він поволі встав, тремтячи всім тілом, і глянув на мокру підлогу. По ній розпливалися, немов червоні квіти, криваві плями. Гаррі не мав сили примусити Плаксиву Мірту замовкнути, хоч та завивала й стогнала, упиваючись насолодою.

Снейп повернувся за десять хвилин. Зайшов у туалет і зачинив за собою двері.

- Геть, - наказав він Мірті, й та негайно шубовснула в унітаз, залишивши по собі дзвінку тишу.

- Я не хотів, - одразу почав виправдовуватися Гаррі. Його голос відлунював у холодному, вогкому просторі. - Я не знав, як діє це закляття.

Але Снейп не зважав на його белькотання.

- Очевидно, я тебе, Поттер, недооцінив, - сказав він тихо. - Хто міг би подумати, що ти знаєш такі темні чари? Хто тебе навчив?

- Я... прочитав.

- Де?

- У... бібліотечній книжці, - на ходу вигадував Гаррі. - Не пам’ятаю, як нази...

- Брешеш, - урвав його Снейп. У Гаррі пересохло в роті. Він знав, що зараз зробить Снейп, і він не зможе йому перешкодити...

Туалет немовби замерехтів перед його очима; він силкувався заблокувати свої думки, та, попри всі намагання, примірник «Прогресивної методики зіллєваріння» Напівкровного Принца сповільна таки виринув у його свідомості...

І ось він знову дивився на Снейпа посеред цього розтрощеного й затопленого туалету. Дивився в Снейпові чорні, як ніч, очі, без надії сподіваючись, що він не побачив того, чого він так боявся, однак...

- Принеси мені свою сумку, - шовковим голосом звелів Снейп, - і всі свої підручники. Усі. Принеси сюди. Негайно!

Не було сенсу сперечатися. Гаррі розвернувся й побрьохав з туалету. Вийшовши в коридор, кинувся бігти до ґрифіндорської вежі. Більшість учнів рухалися в протилежний бік; вони витріщалися на нього, захлюпаного водою й кров’ю, щось питали, але він не відповідав.

Він був ошелешений; мав таке відчуття, ніби улюблена домашня тваринка раптом оскаженіла. Що собі думав Принц, записуючи в підручник таке закляття? І що буде, коли його побачить Снейп? Чи скаже він Слизорогові... (Гаррі аж у животі замлоїло)... як саме Гаррі цілісінький рік досягав таких чудових результатів? Чи він конфіскує і знищить книжку, завдяки якій Гаррі стільки всього навчився... книжку, яка стала своєрідним наставником і приятелем? Так не повинно статися... Гаррі не міг би цього дозволити...

- Де ти був?.. Чому увесь мокрий?... Це кров?

Рон стояв угорі на сходах, очманіло дивлячись на Гаррі.

- Дай мені свій підручник, - важко дихав Гаррі. - Підручник з настійок. Швидко... давай...

- А що з Напівкровним?...

- Поясню потім!

Рон витяг з сумки «Прогресивну методику зіллєваріння» і віддав Гаррі; той помчав далі, у вітальню. Там схопив свою шкільну сумку, не звертаючи уваги на здивовані погляди кількох учнів, які вже повернулися з вечері, вистрибнув крізь отвір за портретом і помчав коридором на восьмому поверсі.

Різко загальмував біля гобелена з танцюючими тролями, заплющив очі й рушив далі.

«Мені потрібне місце, щоб