Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

Тричі він пройшов уздовж порожньої стіни. Коли розплющив очі, то нарешті побачив двері в кімнату на вимогу. Гаррі рвучко їх відчинив, заскочив досередини й хряснув за собою дверима.

Йому перехопило дух. Попри метушню, паніку, попри страх від того, що його чекає в туалеті, Гаррі не міг стримати свого захвату побаченим. Він стояв у приміщенні завбільшки як величезний собор, з височенних вікон якого струменіло світло, осяваючи справжнісіньке містечко з вежами й мурами, вибудоване, як здогадався Гаррі, з різних речей, що їх тут переховували численні покоління вихованців Гоґвортсу. Там були вулички й провулки, оточені хиткими стосами поламаних і понищених меблів, чи то схованих тут, щоб знищити сліди невдало виконаних чарів, чи викинутих сюди прибиральниками-ельфами. Там були тисячі книжок - або заборонених, або крадених. Були крилаті рогатки й ікласті літальні тарілки, деякі й досі мляво ширяли над горами заборонених предметів; там були надщерблені пляшечки з загуслими настійками, капелюхи, коштовності, мантії; було щось схоже на шкаралупи драконячих яєць, закорковані пляшки, в яких і досі щось зловісно булькотіло, кілька іржавих мечів і важка закривавлена сокира.

Гаррі забіг в один з багатьох переходів між усіма цими захованими скарбами. Завернув направо біля величезного опудала троля, пробіг ще трохи, тоді повернув ліворуч біля поламаної щезальної шафи, у якій торік загубився Монтеґю, й нарешті зупинився біля іншої величезної шафи, вкритої пухирями, очевидно, від кислоти. Відчинив рипучі дверцята - шафу використовували як схованку для клітки з істотою, що давно вже здохла; її кістяк мав п’ять лап. Гаррі запхав підручник Напівкровного Принца ззаду за клітку й зачинив дверцята. Затримався на мить, відчуваючи, як несамовито калатає серце, й обвів поглядом увесь цей непотріб... чи знайде він це місце серед такого мотлоху? Схопив з якогось ящика пощерблене погруддя бридкого старого чаклуна, поставив його на шафу, в якій щойно заховав книжку, почепив на голову погруддю, щоб було прикметніше, стару запорошену перуку й якусь потьмянілу тіару, а тоді притьмом помчав назад провулочками, захаращеними прихованим від чужих очей мотлохом, підбіг до дверей, вискочив у коридор, грюкнувши, зачинив за собою двері, й ті негайно знову злилися з суцільною кам’яною стіною.

Гаррі помчав прямо до туалету поверхом нижче, запихаючи по дорозі в сумку Ронову «Прогресивну методику зіллєваріння».

За хвилину він уже стояв перед Снейпом, котрий мовчки простяг руку до сумки. Гаррі, важко дихаючи й відчуваючи, як пече в грудях, віддав її й чекав.

Снейп по одному витягував підручники й оглядав. Останнім залишився підручник настійок, і він дуже уважно його переглянув, перш ніж заговорити.

- Поттер, це твій підручник «Прогресивної методики зіллєваріння»?

- Так, - відповів Гаррі, усе ще важко дихаючи.

- Ти в цьому впевнений, Поттер?

- Так, - трохи виклично підтвердив Гаррі.

- Ти купив цю «Прогресивну методику зіллєваріння» в книгарні «Флоріша й Блотса»?

- Так, - рішуче визнав Гаррі.

- Тоді чому, - запитав Снейп, - зсередини на палітурці написано «Руні Ввазусруні»?

Серце в Гаррі на мить зупинилося.

- Це моє прізвисько, - відповів він.

- Твоє прізвисько, - повторив Снейп.

- Так... мене так прозвали друзі, - уточнив Гаррі.

- Я розумію, що таке прізвисько, - сказав Снейп. Його холодні чорні очі знову почали свердлити Гаррі, але він намагався в них не дивитися. Закрий свій мозок... закрий свій мозок... але ж він так і не навчився цього робити...

- Знаєш, що я думаю, Поттер? - дуже спокійно запитав Снейп. - Я думаю, що ти брехун і шахрай, і що ти заслуговуєш відбувати в мене покарання щосуботи аж до кінця семестру. А ти що думаєш, Поттер?

- Я... я з цим не погоджуюся, пане професоре, - відповів Гаррі, і далі уникаючи Снейпових очей.

- Побачимо, що ти скажеш після покарань, - сказав Снейп. - О десятій ранку в суботу, Поттер. У моєму кабінеті.

- Але ж, пане професоре... - пробелькотів у розпачі Гаррі. - Квідич... останній матч цього...

- Рівно о десятій, - прошипів Снейп і вишкірив жовті зуби. - Бідолашний Ґрифіндор... цього року четверте місце вам забезпечене...

І, не кажучи більше ні слова, Снейп вийшов з туалету, а Гаррі стояв і дивився в потріскане дзеркало, відчуваючи таку слабкість, якої Рон, напевно, не відчував ніколи в житті.

- Не хочу нагадувати, що я тобі це не раз казала, - зронила Герміона згодом у вітальні.

- Перестань, Герміоно, - сердито буркнув Рон.

Гаррі так і не пішов вечеряти; у нього геть пропав апетит. Він щойно закінчив розповідати Ронові, Герміоні й Джіні про те що сталося, хоч у цьому й не було великої потреби.

Новина розлетілася блискавично: Плаксива Мірта, очевидно, вважала за свій обов’язок вигулькувати в кожнісінькому туалеті замку, розносячи цю вістку; Мелфоя в шкільній лікарні вже провідала Пенсі Паркінсон; не гаючи часу, вона почала скрізь паплюжити Гаррі, а Снейп розповів викладачам усі подробиці того, що сталося. Гаррі вже довелося пережити страшенно неприємні п’ятнадцять хвилин у товаристві професорки Макґонеґел, яка сказала, що йому дуже пощастило, як його відразу не вигнали, і що вона від усього серця підтримує призначене Снейпом покарання щосуботи до кінця семестру.

- Я ж тобі казала, що той Принц був паршивий тип, - ніяк не могла вгамуватися Герміона. - І я мала рацію, скажи?

- Я так не думаю, - впирався на своєму Гаррі.

Йому було погано й без Герміониних повчань; обличчя гравців ґрифіндорської команди, коли він їм повідомив, що не гратиме в суботу, були для нього найгіршою карою. Він відчував погляд Джіні, але не піднімав на неї очей; не хотів побачити її розчарування чи обурення. Сказав їй тільки, що в суботу вона буде ловцем, а Дін знов увіллється в команду і займе її місце загонича. Якщо вони переможуть, то Джіні помириться з Діном на хвилі загальної післяматчевої радості... ця думка пронизала Гаррі крижаним ножем...

- Гаррі, - все чіплялася Герміона, - і як же ти можеш захищати ту книжку після того, як закляття...

- Та скільки можна триндіти про книжку! - зло урвав її Гаррі. - Принц просто переписав це закляття! Він же не радив його застосовувати! Скоріше за все, він записав те, що хтось використав проти нього!

- Я в це не вірю, - заперечила Герміона. - Ти просто виправдовуєшся...

- Я не виправдовуюся! - вигукнув Гаррі. - Краще