Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Таємна історія 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємна історія"

6 917
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємна історія" автора Донна Тартт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 73 74 75 ... 180
Перейти на сторінку:
по-старому неуважний і водночас говіркий, він раптом, не збиваючись із ритму, відкидався на стільці й видавав щось жахливе, двозначне, таке, на що ми не знали, як відповідати. І я присягався ніколи не забувати, ніколи йому цього не дарувати. Скільки ж разів я порушував свою обіцянку! Подекуди я вже збирався сказати собі, мовляв, ти ж обіцяв, час дотримати слова, та це була неправда. Навіть зараз я й близько не серджуся на Банні. Власне, я не можу придумати нічого ліпшого, ніж якби він зараз зайшов у кімнату, із запітнілими окулярами та запахом мокрої шерсті, обтрусив чуприну від дощу, наче старий собака, і проказав: «Річардику, хлопчику мій, а що в тебе знайдеться для спраглого старого друга? Буде чим промочити горло?»

Багато хто бачить сенс у тій давній заяложеній фразі про amor vincit omnia[141]. Та якщо я чогось і навчився у своєму короткому сумному житті, то це не вірити брехливим тривіальним цитатам. Любов перемагає не все. І ті, хто в це вірить, дурні.

Банні мордував Каміллу просто тому, що вона дівчина, а отже, зручна мішень. Тут її провини не було ніякої, просто у світі греків, грубо кажучи, жінки — це нижчі створіння, яких потрібно споглядати, а не слухати. Ці панівні поміж аргів’ян настрої були такими нав’язливими, що збереглися в кістяку самої мови; не можу пригадати ліпшої ілюстрації, ніж той факт, що серед перших аксіом грецької граматики я засвоїв тезу про те, що в чоловіків — друзі, у жінок — родичі, а у тварин — одноплемінники.

Банні сповідував аналогічні погляди, хоч і не з любові до еллінської чистоти, а з банальної ницості. Він не любив жінок, не шанував їхнього товариства, і навіть Меріон, його самопроголошену raison d'être[142], неохоче терпів, бо вона з ним спала. Банні щодо Камілли мусив застосовувати більш патерналістський підхід, поблажливо даруючи їй усмішку сивочолого татуся до нерозумного нащадка. Решті він скаржився, що Камілла грає не у своїй лізі й заважає їм усім займатися серйозною наукою. Нас це тільки смішило. Щиро кажучи, тоді навіть найрозумнішим із нас не світили академічні звершення в майбутньому. Френсіс надто ледачий, Чарльз — неорганізований, Генрі — надто хаотичний і, в принципі, дивний, такий собі Майкрофт Холмс від філології. Камілла — не виняток. Як і я, перед каторжною працею з давньогрецькими письменниками вона потайки віддавала перевагу простішим радощам англійської літератури. А отже, переживання сердешного Банні про те, що ми не реалізовуємо свій інтелектуальний потенціал, — курям на сміх.

Напевне, їй, єдиній дівчині в чоловічому товаристві — фактично закритому клубі, — було тяжко. Просто дивом вона не стала компенсувати це більшою черствістю або скандальністю. Вона так і лишалася дівчиною, милою, тендітною, котра валялася в ліжку і їла шоколадки, дівчиною, чиє волосся пахло гіацинтами, а шалики весело майоріли під леготом; чарівливою дівчиною, розумнішою від усіх дівчат на світі. Але це не заважало їй постійно бути дивною, дивовижною, пасмом шовку в чорному вовняному плетиві. Камілла не така вже й крихка, якою могла здатися. Багато в чому вона була такою ж холоднокровною та обізнаною, як і Генрі, практичною та усамітненою у своїх звичках, дуже часто — взагалі відстороненою. За містом вона часто йшла кудись геть, сама, може, на озеро, може, в підвал, де я колись її заскочив із книжкою, в санях, із шубою, накинутою на коліна. Без неї все здавалося страшенно чужим та неврівноваженим. Вона — краля, що замикала покерний набір чорної масті: чорних валетів, чорного короля і джокера.

Я так захоплювався двійнятами, бо в них, як на мене, було щось трошки незбагненне. Щось, що, мені здавалося, я от-от маю зрозуміти, але так і не міг. Добрий і трохи ефемерний Чарльз був загадкою, то що вже казати про Каміллу — істинну таємницю, шифр якої мені не вдавалося зламати. Я ніколи не був певен, що вона насправді думає в тій чи іншій ситуації, і я знав, що Банні зрозуміти її було ще важче. Він і в хороші часи часто ненавмисне її ображав; коли все зіпсувалося, Коркоран у різні способи намагався її скривдити та принизити, але дуже часто цілив «у молоко». Їй не можна було дошкулити закидами щодо зовнішнього вигляду. Вона просто, не кліпаючи, дивилася йому прямо в очі, коли він виголошував найвульгарніші та принизливі анекдоти; сміялася, якщо він намагався зачепити її смак чи розум; пропускала повз вуха його численні просторікування, приперчені ерудованими, хоч і помилковими цитатами, які він мусив був шукати з великим для себе напруженням, просто аби довести, що всі жінки однозначно нижчі порівняно з ним і не призначені (як сам Банні) для Філософії, Мистецтва, Вищого Розумування. Хіба що — чоловіка приваблювати й вести Домашнє Господарство.

Тільки одного разу при мені він таки допік їй. Ми засиділися допізна у квартирі двійнят. На щастя, Чарльз барився на кухні з Генрі, де вони готували лід. Чарльз пив багато, і якби став свідком цієї розмови, то ситуація точно вийшла б з-під контролю. Банні так сильно налигався, що ледве сидів. Більшість вечора він провів у стерпному настрої, аж раптом без попередження повернувся до Камілли й запитав:

— Слухай, дітлашня, а чого це ви живете разом?

Вона знизала плечима, фактично одним плечем, як це робили двійнята.

— А? — перепитав він.

— Це зручно, — пояснила Камілла. — Дешево.

— Чорт, це так незвично, по-моєму.

— Ми з Чарльзом живемо разом більшу частину свого життя.

— Ніякої тобі приватності, еге ж? Тісно ж? Сидите одне в одного на головах?

— Це трикімнатна квартира.

— А якщо тобі стає самотньо вночі?

Запанувала тиша.

— Я не розумію, про що ти, — крижаним тоном відповіла Камілла.

— Усе ти розумієш, — відповів Банні. — З біса зручно. Ще й прям’ усе по класиці. Ті греки зі своїми братами та сестрами — як ніхто інші… Ой, — Банні зловив чарку віскі, що мало не впала з бильця крісла. — Ясно як білий день, що це протизаконно й усе таке. Та що вам ті закони? Поруш один — і можна порушувати всі інші, еге ж?

Я сидів приголомшений. Ми з Френсісом тільки роти пороззявляли, поки Банні доцмулив своє віскі й потягся по пляшку.

На моє превелике здивування, Камілла кисло проказала:

— Не варто думати, що я сплю зі своїм братом, тільки тому, що не спатиму з тобою.

Банні розреготався низьким неприємним сміхом:

— Дівулю, та я з тобою ні за які грошики. Ні за які медяники світу.

Камілла поглянула

1 ... 73 74 75 ... 180
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємна історія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємна історія"