Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

Елін знову почала ходити по кімнаті, але тепер її кроки були різкими та нервовими.

— Її викрала Софі, — повторила Елін, ніби намагаючись переконати себе в почутому. - Але навіщо?

— Не можу зрозуміти, навіщо, — втрутилася Міа, розглядаючи своє відображення у шибці, ніби намагаючись побачити там відповідь. — Якщо він був "щур", то викрадення тільки привернуло до нього увагу. Це просто не вкладається у голові.

Андреас, який мовчки стояв осторонь, нарешті перервав тишу:

— Можливо, Софі мав інші мотиви, про які ми не знаємо? Щось, що змусило її піти на такий ризик?

— Можливо, — погодилася Елін, глибоко зітхнувши. — Але поки ми не дізнаємося, де вона і чому вона це зробила, ми у темряві. Нам треба з'ясувати, що Катаріна дізналася. Можливо, вона встигла щось знайти перед тим, як її викрали.

Розмова стихла, і кожен з них поринув у свої думки, намагаючись зрозуміти, як все це пов'язано.

У кабінеті повисла гнітюча тиша. Кожен був занурений у свої думки, намагаючись знайти пояснення того, що сталося. Зненацька телефон на столі Елін розірвав тишу гучним дзвінком. Всі здригнулися, а Елін квапливо схопила слухавку, наче чекала поганих новин.

— Так, — озвалася вона, намагаючись приховати тремтіння в голосі.

На другому кінці лінії почувся схвильований голос Фредеріка. Він говорив так швидко, що спочатку важко було розібрати слова.

- Елін, це Фредерік, - почав він, ледве переводячи подих. — Я... щойно отримав повідомлення... від Софі.

Елін завмерла, стискаючи трубку так міцно, що побіліли кісточки пальців. Інші детективи в кімнаті напружилися, очікуючи, що скаже Фредерік.

- Що вона сказала? - Запитала Елін, відчуваючи, як її серце забилося швидше.

— Катаріну викрала Софі, — нарешті сказав Фредерік, голос його був напружений і схвильований. — У повідомленні вона вимагала Рубін. Каже, що коли ми не передамо їй його, то... — він замовк, не може домовити.

Елін зблідла, стискаючи телефон ще сильніше.

- Вона сказала, де вона? - Запитала Елін, відчайдушно намагаючись зберігати спокій.

- Ні, вона не вказала місце, - відповів Фредерік, явно теж приголомшений. — Тільки сказала, що чекатиме на нашу відповідь. І що мало часу.

Елін глибоко вдихнула, намагаючись не піддаватися паніці.

- Добре, Фредеріку, - повільно промовила вона, збираючись з думками. — Ми маємо діяти швидко, але обережно. Не роби жодних дій самостійно. Ми триматимемо тебе в курсі.

Вона повісила трубку, і її обличчя відобразило суміш люті та розпачу. Інші чекали, що вона скаже.

- Це гірше, ніж я думала, - нарешті сказала Елін, переводячи погляд з одного детектива на іншого. — Софі вимагає Рубін. Якщо вона не отримає його, Катаріна може не вижити.

У кабінеті повисла мертва тиша, що переривається лише стукотом серця кожного, хто був тут. Розмови припинилися, і всі розуміли, що настав час діяти.

***

Фредерік повільно поклав трубку на стіл і втомлено опустив плечі. Його погляд був спрямований у нікуди, ніби він намагався осмислити все, що тільки-но почув. Ліна та Ерік, що стояли поруч, теж були збентежені, але не наважувалися порушити тишу.

— Отже, детективи мали рацію, — нарешті сказав Фредерік, його голос був глухим і важким. — Серед нас справді виявився "щур". Але... як довго вона ховалась? Як ми могли цього не помітити?

Ліна нервово потерла руки, її обличчя було блідим, а очі широко розплющені від шоку. Вона повільно похитала головою, ніби не вірячи в те, що відбувається.

— Я досі не можу в це повірити... Софі? Вона завжди здавалася такою... надійною, — сказала Ліна, її голос тремтів від хвилювання. — Але ж тепер... Тепер усе стало на свої місця. Її спокій, її впевненість... Але як ми могли помилитися?

Ерік, який зазвичай був найбільш зібраним і холоднокровним серед них, виглядав так, ніби його вдарили. Він мовчав, але його стислі губи та напружені м'язи говорили про внутрішню боротьбу. Йому було важко прийняти правду.

— Вона завжди трималася в тіні, — нарешті промовив він, намагаючись спокійно говорити, але в його голосі відчувалася прихована агресія. — Але ніколи не привертала особливу увагу. Може, в цьому і був її план... Залишатися непомітною, поки ми відволікалися на інші проблеми. І тепер це все вилилося у таку трагедію.

Фредерік заплющив очі й глибоко зітхнув, ніби намагаючись придушити хвилю гніву й розчарування, що наринули на нього. У його практиці не було подібних випадків, і він ніколи не думав, що зіткнеться з такою зрадою.

- Треба повідомити королеву, - сказав він, його голос став суворим і рішучим. — Це перший випадок, коли хтось із нас зрадив корону. І це не просто зрада, це загроза всьому, заради чого ми працювали.

Він підвівся з місця, відчуваючи, як тяжкість цієї новини тисне на нього. Ліна та Ерік мовчки кивнули, розуміючи, що це необхідно, але від цього їм не ставало легше. З кожною миттю правда ставала дедалі нестерпнішою.

— Ніколи не думав, що зіткнуся з такою зрадою... — продовжив Фредерік, його погляд був спрямований кудись убік, ніби намагався знайти відповідь на всі свої запитання. — Але ж тепер у нас немає вибору. Ми повинні знайти Софі та врятувати Катаріну. Будь-що.

Ці слова повисли в повітрі, додаючи до атмосфери, що й без того давить, ще більше тяжкості. Сищики мовчки стояли, усвідомлюючи, що тепер перед ними стоїть найважче завдання за весь час їхньої роботи. І хоч би як вони старалися, тягар цієї істини тепер буде з ними до кінця.