Читати книгу - "Секрети родини Бенет 2. У полоні Хаосу, Кері Блек"

В пориві агресії, чи то від голоду, чи на Майкла, я звернула в бік заправки, повз якої проїхала машина бойового мага. 

- Але ж нам не сюди… - зняла навушники Ліліана та стурбовано глянула у дзеркало заднього виду. 

Дівчата неоднозначно переглянулися. 

- Напишіть цим тестостеронщикам, що я хочу поснідати, - фиркнула я та вийшла з авто.

Нашвидкоруч зʼївши бургера та взявши з собою кави я підходила до машини. 

Моя рука в районі татуювання змії почала пекти та кава вилилась прямо під ноги. Прокляття, я заплатила за неї сто вун. 

Та це не саме страшне, що мене очікувало. 

Підвівши очі побачила, як біля сусідньої колонки з пальним стоїть Асмодей та широко посміхається.

Я б мала сісти в машину та чкурнути. Але досить боятись його. Наплювавши на самозбереження я підійшла до короля демонів. 

- Моя мила Каро, маєш приголомшливий вигляд, прямо так би й забрав тебе, - він знову послав імпульси до моєї руки та я скривилась від болі та його слів. 

- То чого ти тягнеш, Асмодею? - зупинилась та зціпила зуби. - Я зробила багато протиріч тобі, а ти терпиш. Невже король демонів дозволить якійсь відьмі помикати собою? 

- Дорогенька, - протягнув він та розплився в ще більшій посмішці. - Поки, що ти не зробила нічого, що дійсно б заставило мене хвилюватись. 

Я нахмурилась, чекаючи відповіді. 

- Давай поясню, - він ступив крок до мене та знову обпік моє татуювання та я навіть не пискнула. - Відчуваючи мітки, ти активувала в собі демонську магію, чого я якраз й добивався. Звільнила найнебезпечнішого демона всіх часів, твого батька. Звісно, я бачив, що ти заставила його не чіпати невинних, але ж він і не чіпав, його справа відчайдушні душі, а вони не завжди невинні і їх повір є вдосталь. Щодо іншого вʼязня то мені байдуже. Його полонив Хаос, отже гірше ти зробила творцю. А ще ти вбила єдиного, хто заважав мені, - натякнув він на Майкла. - Скільки живуть люди, двісті років? Ой, ні, зачекай приблизно до девʼяносто в кращому випадку. Тому моє наступне питання полягає в тому, чи зручно тобі стояти на колінах переді мною?

Я зціпила зуби. Я граю з демоном, який кращий у всьому. Він сильнішим, в нього більше влади і, як би мені не хотілось це визнавати, але й розумніший ніж я.

- Чому сам не випустив Гарі? - назріло в мене питання.

- І пропустити зʼєднання з сімʼєю? Ти що? Це ж моя найулюбленіша тема, - розплився він в посмішці, яка більше не здавалась привабливою.

Він лукавить, це зрозуміло навіть без відьомської інтуіції. Для чогось йому було потрібно, щоб саме я звільнила батька. Точніше, для чогось він дозволив зробити це саме мені. Здається наче він на декілька кроків попереду. І знає, що станеться в майбутньому.

- Чому ж ти тоді залякував мене? Для чого цей театр? 

- Щоб знала, що я завжди поруч, - підмигнув він та мороз пройшовся шкірою. 

Зненацька чорна матова машина зупинилась за сантиметрів десять від Асмодея і з неї впевненим кроком вийшов Майкл.

- Про вовка промовка, - посміхнувся Асмодей спостерігаючи, як розлючений Арден направляється до нього.

- Тільки зачепи її і я влаштую тобі таку мʼясорубку, що будеш молитись Хаосу, аби здохнути скоріше! - мовив бойовий маг та страшно стало навіть мені. 

Асмодей скривився та швидко забрав цей вираз. 

- Ти тепер смертний, Майкле, - мовив король демонів, коли бойовий маг зупинився за крок від нього. - А я помітив, що чоловіки в цьому світі живуть менше жінок. Чи то від надлишку адреналіну чи від роздутого его…

Асмодей подарував йому широку посмішку. 

- А я помітив, що демони з великим язиком перш ніж померти проходять такі тортури, що ворогу не побажаєш, - проскрипів зубами Майкл. - Ти цінуєш тільки силу, Асмодею. І ми обидва знаємо, хто з нас сильніший. То ж давай не будемо тут влаштовувати сцен. І ти заберешся звідси, по доброму. 

- Розмʼяк, - намагався задіти його король демонів та ні один мускул на обличчі Майкла не смкнувся. Йому було абсолютно плювати, що про нього думають чи скажуть. 

- Повторювати не буду, - з натиском мовив Майкл та відчула магію Хаосу в суміші з магією Смерті, яку Майкл спрямував на короля. 

Асмодей підняв дві руки зігнутих в ліктях.

- Вона не завжди буде під твоїм захистом, - наостанок кинув король демонів та зник в сірому димі, від якого запекло в очах. 

- Ти як? - швидко опинився біля мене Майкл та підтримував за руки. 

Я підняла на нього очі та глянула на те місце де, ще нещодавно був Асмодей. Король зник так само неочікувано, як зʼявився. 

- Ти не Кара, - похитав він головою та тихо промовив. - Ти біда. Тільки ти можеш на рівному місці знайти пригоди на свою задницю. 

На цих словах його рука поповзла з талії трохи нижче. 

- Арден! - крикнула та випрямилась.

- Отже прийшла в себе, - констатував він та посміхнувся. - А тепер їдемо, не люблю спізнюватись. 

А я навпаки регулярно практикую спізнення. Та сперечатись не стала.