Читати книгу - "Племінниця графа Бейлі , Маїра Цибуліна"

Лілі увійшла в кімнату навшпиньки, щоб не розбудити подругу. Однак це було зайвим застереженням. Ребекка спала міцно. Дівчина залізла під ковдру, але заснути як і раніше не могла. Та й як тут заснути! За останні кілька годин Лілі зазнала стільки нових відчуттів, дізналася стільки багато цікавого і незвіданого для неї, що їй обов'язково потрібно було в цьому гарненько розібратися. Закривати на це очі було не виходом. Все це було таким новим для неї: розповідь Ребекки, про проведену ніч любові з чоловіком, картина, котра зображала коханців на кухонній підлозі .... Та й її бабуся займалася тим же! Лілі прийшла до висновку, що всі в цьому маєтку займаються цим, навіть собаки у дворі. Тільки вона цим не займалася. «Та мені й не потрібно це! - міркувала та. - Не хочу я це робити ні з ким, тому що нікого не люблю. Або хочу? А якщо хочу, то з ким?»

Міс Вотерс пригадала питання Беккі про те, з ким би їй хотілося зайнятися любов'ю, і спробувала дати собі чесну на нього відповідь. Заливаючись червоним рум'янцем навіть наодинці з собою, недосвідчена і безневинна дівчина уявила собі кого-небудь із знайомих чоловіків в ролі її коханця. Від таких грішних думок її б в пансіонаті замкнули в найтемнішу кімнату на кілька днів, щоб за той час вона гарненько подумала і розкаялася. Лілі стала згадувати всіх джентльменів, з якими їй довелося познайомитися. Але вона нікого не могла собі уявити в цій ролі. Їй ставало гидко і противно від однієї думки, що з ними доведеться цілуватися. А про все інше вона навіть боялася собі уявити! Тоді вона пішла іншим шляхом. Вона спробувала уявити собі, як повинен виглядати чоловік її мрії. «Карі очі, темно-каштанове волосся, коротко стрижені, красиві і добрі риси обличчя, - фантазувала Лілі. – Не надто пухкі і не тонкі губи, так щось між цим. Але вони повинні бути дуже чутливими і привабливими для поцілунків. Сильні руки і плечі ... Він повинен бути вище від мене рівно на стільки, щоб при поцілунках я тягнулася до нього на носочках». Вона вважала це дуже романтичним, ось так міркувати над її судженим. Представляючи чоловіка своєї мрії, вона заснула.

***

Вранці Лілі прокинулася від гуркоту. Розплющивши очі, її погляду постала дивовижна картина. Ребекка рилася в її величезній шафі, вибираючи собі плаття.

- Лілі, які в тебе гарні сукні! – Обличчя міс Керрінгтон світилося від захоплення. Дівчина була не проти володіти таким скарбом. – Що буде якщо я позичу у тебе, подруго, ось це плаття на сьогоднішній день? - запитала Ребекка, вказуючи на одне з них.

- Звичайно, бери, - відповіла власниця такого розкішного гардеробу, закривши очі, щоб ще трішки поспати.

- Вставай. Ранок такий чудовий, - цвірінькала Ребекка, натягуючи на себе плаття. - Пташки співають. Весна прийшла.

Міс Вотерс вилізла з ліжка зовсім ослаблена, невиспана після безсонної ночі сповнена пригод. Вона навіть не пішла, відкрити балкон за звичкою, а сівши на ліжку, стала ще дрімати.

- Як ти влізаєш в таке вузьке плаття? - дивувалася Ребекка, смикаючи бідну тканину в усі сторони, намагаючись влізти у вподобану обновку. - Лілі, допоможи мені його зашнурувати.

Не отримавши відповіді від подруги, вона повернулася в бік ліжка і побачила сплячу красуню.

- Лілі! - покликала вона її голосніше, від чого та здригнулася, відкривши очі. - Що з тобою? Ти ніби цілу ніч гуляла. Очі з синцями - знак безсонної ночі!

Дівчина промовчала.

- Допоможи мені з сукнею, а то я сама без покоївки не впораюсь, - попросила Ребекка подругу, яка слухняно встала з ліжка і підійшла до неї.

Лілі помітила, що Ребекка тримала в руках плаття, яке було занадто велике для неї самої, тому вона відклала його в надії, що коли-небудь його перешиють для неї, але все одно їй ледве вдалося втиснути пухкенькі плечі подруги в свою сукню.

- Я зараз задихнусь. Їй Богу! - застогнала міс Керрінгтон, хапаючи ротом повітря. - Яка все-таки ти струнка! Я і кроку не можу зробити в цьому вузькому платті. А ти ще в ньому на прогулянки ходиш!

- Не хочу тебе занадто засмучувати, подруго, - почала Лілі, - але це плаття на мене дуже велике, тому я його ще жодного разу нікуди не одягала.

- Ну і я все-таки корова в порівнянні з тобою! Ти така вся мініатюрна, немов Попелюшка! - заздрісно повідомила Ребекка, окинувши подругу поглядом, повним заздрості.

- За те у тебе великі і гарні груди в порівнянні з моїми, - спробувала міс Вотерс якось втішити подругу. - Мої груди просто втопилися б в ліфі цієї сукні! Їх навіть не було б видно звідти.

- Та не неси нісенітниці, Лілі! - розсердилася Ребекка, оглядаючи себе в дзеркалі. - У мене не груди, а вим'я, як у дійної корови! Вони тільки красиво виглядають в глибокому декольте. А насправді це жахливо незручно і некрасиво мати такі величезні груди! Спина весь час болить від цієї ваги. А ще мої груди звисають майже до пупка, якщо їх не запхнути в корсет.

Міс Вотерс мовчки слухала дівчину, намагаючись осмислити те, чому саме та не була в захваті від своїх величезних грудей. Адже вона вважала, що її подрузі дуже пощастило з цим. Не те, що їй самій.