Читати книгу - "Це наш секрет..татусь, Верефрі"

Емі затрималася на цих словах. Її інтуїція підказувала, що це може бути пов’язано з Аороном. Але чи готова вона дати шанс — собі чи йому? Ця думка переслідувала її протягом усього дня, поки вона працювала над новим проєктом, зустрічалася з клієнтами й намагалася залишатися зосередженою.

Увечері вона повернулася додому, але замість того, щоб розслабитися, її телефон знову завібрував. Повідомлення від Аорона:

Аорон: “Я знаю, ти мене уникаєш, але чи можемо ми поговорити? Хоч раз чесно й відкрито. Я поруч з твоїм будинком.”

Емі затамувала подих, дивлячись у вікно. На вулиці дійсно стояв він.

Емі повільно зітхнула й подивилася на себе у дзеркало. Її улюблена піжама — блідо-рожева з мереживом на рукавах — надавала їй домашнього вигляду. Срібний браслет на зап’ясті, подарунок Аорона, блищав у тьмяному світлі кімнати. Вона провела пальцями по металу, ненадовго задумавшись, чи правильно вона робить, погоджуючись на цю розмову.

Вона відчинила двері й побачила Аорона. Його вигляд був трохи змученим, але він усе ще випромінював ту впевненість, яка завжди вражала її. На ньому був чорний светр і темні джинси, і навіть у такому простому одязі він виглядав бездоганно.

— Заходь, — сказала вона тихо, відступаючи вбік.

Аорон увійшов, роздивляючись її квартиру, ніби вперше. Він затримав погляд на браслеті на її руці й посміхнувся ледь помітно.

— Я бачу, ти ще його носиш, — сказав він.

Емі проігнорувала цю репліку й жестом вказала на диван:

— Сідай. Нам треба поговорити.

Вона сіла навпроти нього в крісло, схрестивши ноги й обійнявши себе руками.

— Я думаю, що тобі варто більше часу проводити з Кері, — почала вона, прямо дивлячись йому в очі. — Вона тебе потребує.

Аорон підняв брови, здивований її словами.

— Я проводжу з нею час, — відповів він. — Що ти маєш на увазі?

Емі глибоко вдихнула, намагаючись зібрати думки.

— Ти її батько, Аороне. Вона постійно говорить про те, як хоче більше уваги. Вона любить тебе, але їй потрібен ти не як бізнесмен, не як керівник. Просто як тато.

Він мовчки слухав, а потім опустив голову.

— Я знаю, — тихо сказав він. — Я намагаюся, але це не так просто.

Емі подивилася на нього уважніше.

— Вона думає, що ти більше часу приділяєш іншим, ніж їй. Навіть Лії.

Це останнє ім’я вразило Аорона. Він підвів голову й різко подивився на неї.

— Лія не має жодного відношення до того, як я ставлюся до Кері, — відповів він твердо.

— Але ти витрачаєш на неї свій час, — не поступалася Емі. — Чи не краще було б цей час присвятити дочці?

Він мовчав кілька хвилин, а потім тихо сказав:

— Я зроблю все, щоб виправити це.

Емі кивнула.

— Добре. Бо Кері цього заслуговує. І я… — вона замовкла, намагаючись не видати свої емоції, — не хочу бути частиною ваших проблем.

Вона встала, даючи зрозуміти, що розмова закінчена.

— Дякую, що вислухав мене.

Аорон теж піднявся, виглядаючи розгубленим.

— Емі, я…

— Ні, — перебила вона. — Це не про нас. Це про Кері.

Він кивнув і, не сказавши більше жодного слова, пішов до дверей.

Аорон зупинився перед дверима, не зробивши й кроку назовні. Він мовчки подивився на Емі, його погляд був змішаним — щось між жалем і рішучістю.

— Це виглядає зовсім не так, як ти думаєш, — сказав він, дивлячись прямо в її очі.

Емі зітхнула, схрестивши руки на грудях, щоб стримати себе від вибуху емоцій.

— Що саме? Те, як ти витрачаєш час із Лією, а не з власною донькою? Чи те, як ти граєш дві ролі одночасно? — її голос був спокійним, але слова звучали гостро.

— Емі, слухай мене, — почав він, роблячи крок до неї. — Це не те, що ти думаєш.

Вона не відступила, але й не дозволила собі зламатися.

— А що я маю думати? Поясни, бо з мого боку все виглядає дуже прозоро, — її голос став тихішим, майже шепіт, але погляд залишався пильним.

Аорон притиснув пальці до перенісся, ніби намагаючись знайти потрібні слова.

— Лія… Вона не важлива. Вона частина чогось, що стосується бізнесу, а не мого особистого життя.

Емі скептично підняла брову.

— І тому вона тепер всюди поруч? Бо це лише бізнес?

Він замовк, розуміючи, що його слова звучать недостатньо переконливо.

— Я зробив помилку, — зізнався нарешті. — Але не ту, про яку ти думаєш.

Емі дивилася на нього мовчки, чекаючи, поки він продовжить.

— Я заплутався, — тихо сказав він. — Коли ти поїхала, усе змінилося. Лія з’явилася не як партнерка, а як… відволікання.

— Відволікання від чого? — її голос злегка здригнувся, але вона трималася.

— Від того, що я втратив тебе, — сказав він, дивлячись на неї з невимовним болем у очах.

Ці слова збили Емі з пантелику. Вона відвела погляд, намагаючись зібрати думки.

— Але ти не втратив мене, Аороне, — відповіла вона після паузи. — Ти сам вирішив відмовитися.

Він кивнув, визнаючи це.

— Ти маєш рацію. Але я хочу все виправити. І почати з Кері.

Емі зітхнула, її захисна стіна почала трохи хитатися.

— Тоді почни, — сказала вона твердо. — Доведи, що ти можеш бути для неї тим, ким вона потребує. І, можливо, ми зможемо поговорити знову.