Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

Коли «собачий» місяць нарешті закінчився і стали невідворотно наближатися дні яблучно-наречених свята, пристрасті в столиці встигли вщухнути, і зовні вона перетворилася на спокійне, величне місто.

Городяни просто втомилися одне одного лякати невідомими небезпеками та чутками. Потік біженців з островів, яким не пощастило перебувати надто близько до Золотих Туманів, майже вичерпався. Чи то тих, хто не встиг втекти, зжерли демони, чи люди якось пристосувалися і вирішили не залишати своїх будинків. Відомості звідти надходили суперечливі. І флоти імперії не поспішали туди вирушити, щоб ці відомості перевірити. Радники Ромула взагалі вважали, що поки краще короля не дражнити, перед його очима не майоріти і старанно зміцнювати владу десь від нього подалі.

Трохи городян повеселило урочисте відбуття флоту з різнокаліберних кораблів, які належали якимось радникам, що проштрафилися. Ці кораблі відбували за золотом, яке десь знайшли. І лише привезене золото могло змусити імператора пробачити господарів цих кораблів. За що пробачати городяни не знали. Але дружно робили ставки на те, як багато ідіотів повернеться, якщо золото таки знайдуть, і скільки вирішить коло золота окопатися, набудувати там фортець і почати копати, поки імператору не до того. Більшість ставили на те, що ніхто не повернеться. Щоправда, деякі були впевнені, що через те, що повбивають один одного, а тих, хто залишився, зжере демон, що звалиться з чистих небес.

Ще через кілька днів слідом за цим флотом почали по одному і купками відпливати різноманітні авантюристи, але вони городянам були вже малоцікаві. Тому що імператору привезли наречених. Батьки цих нещасних дівчат, нарешті, схаменулися, згадали, що імператор неодружений, і вирішили виправити ситуацію.

Наречених за якихось три дні прибуло безліч. Вони юрмилися де завгодно, штовхалися в парку Білих Дів, норовлячи наступити одна одній на сукні, недобро зиркали на дівчат, які прибули раніше і, незважаючи на те, що імператора так і не причарували за стільки часу, забиратися додому не хотіли, і всіляко розважали городян.

Імператор же їх помічати та обирати не поспішав.

Втім, і того, що одружуватися не збирається, він не заявляв.

А потім взагалі оголосив бал. Який відбудеться одразу після свята наречених та яблук. І там пообіцяв вибрати, як у якійсь казці. А дівчата раптом усвідомили, що можуть до цього балу у статусі незаміжніх дівчат і не дожити, якщо їх оберуть у святкові нареченої.

І городянам стало ще веселіше. Бо як не день, а особливо ніч, так лунав черговий скандал. То чиюсь ніжну і цнотливу доньку знаходили в обіймах одразу двох найманців, які взагалі незрозуміло як опинилися в палаці. То хтось нібито випадково труївся зеленими ягодами чарівниці. То хтось ламав ноги та руки. Хтось просто втікав. Чийогось брата ловили з кинджалом над ліжком надто гарної діви. А скільки грошей отримала палацова розпорядниця, яка нібито мало не самостійно обирала святкових наречених, і припустити боялися. Але всі були впевнені, що дуже багато.

— Це була дуже дивна ідея, — задумливо сказала Мелана, погладивши кішку, котра терлася об ноги. — Але, схоже, вона добряче відволікла цих дівчат і їхніх батьків від наших справ. Складно цікавитись якимись дивними магами і навіть нічними вовками, коли тут вирішується доля крісла, що пустує праворуч від Ромула.

Ларама, яка запропонувала зіграти в казку, загадково посміхнулася. Їй, коли вона злісно цідила про цю чудову казку, просто хотілося зайняти чимось дівчат, що намагаються влізти в ліжко до нащадка, пройтися поруч, облившись духами з приворотом, а то й підкупити кухарів. А так спочатку їм доведеться між собою розібратися і проредити ряди конкуренток. І від Ромула вони на якийсь час відчепляться. Тим більше Ларама чудово знала, яка дівчина йому насправді потрібна і схвалювала цю дівчину, незважаючи на її не жіночі заняття.

Мелана хмикнула, посміхнулася і продовжила намотувати на клубок пряжу, просякнуту якимось магічним зіллям. З цієї пряжі Мелана вона робити одноразові захистки на котрі її надихнули нитки, котрі перетворювала на щити Ларама.

Впізнати зараз Мелану було складно. Світловолоса красуня перетворилася на темноволосу бліду й недугу, що недобро блищала на всіх поспіль надмірно світлими очима. Її й не впізнавали, навіть ті, хто щодня стикалися з нею у палаці, коли ще був живий Мален. Приїхала Мелана цього разу до палацу як спостерігачка, частина старшого з повних кіл, відпущених до столиці, та в якості персонального вчителя імператора, бо краще, ніж вона, вчити міг лише Мірак, а він був надто зайнятий, та й його коло нікуди не могло вирушити.

Та й спробуй, замаскувати колишнього придворного мага. Його по одній тільки силі впізнають.

— Так, дивна ідея, але цікава. Щоправда, бал, якщо ми до нього доживемо, перетвориться на війну, — пробурмотіла Мелана.

— Натомість хлопчик трохи заспокоївся, — сказала Ларама, з цікавістю спостерігаючи за діями співрозмовниці. Чужа магія її завжди цікавила, особливо якщо той, хто її застосовує, умів щось незвичне.

— Боюся, прохачі йому настрій зіпсують, — упевнено сказала Мелана. — Вони навіть Малену майже завжди псували його. А його не переслідував натовп шалених дівчат, не намагалися вбити ледь не через день, не посилали до нього недоумкуватих парламентарів. Йому не доводилося заради безпеки не залишати межі палацового комплексу. Так, нудно жив Малєн, порівняно з Ромулом.

— Нудно, — підтвердила Ларама і чомусь усміхнулася. — Сподіваюся, мій хлопчик теж незабаром так нудьгуватиме.

Мелана усміхнулася у відповідь, але нічого обіцяти не стала. І розповідати про те, що так просто все не повернеться на свої кола після таких потрясінь, не захотіла. Ларама давно не та наївна дівчина, яка з радістю вдягла королівський вінець і була впевнена, що він принесе їй щастя. Вона й сама чудово знає, що порушена рівновага за якийсь рік навряд чи прийде до норми. Для цього знадобиться кілька років, а може й десятиліть.