Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

І навіть трохи жалкувала, що тоді вони інакше вчинити не могли. Хоча й розуміла, що ту ситуацію вони б у будь-якому разі не втримали, тим більше дуже не вистачало інформації, яку взяти не було звідки.

Та й зараз її не вистачало.

А найбільше бракувало ясності з тим, що робить у замку короля один божественний посланець. Його там знайшли, упізнали, але поговорити не змогли. А потім і зліплені пташки-посланці до нього не долетіли. Просто почали кружляти над морем, наче не знали, куди летіти. Мабуть, цей божественний посланець дуже старанно ховався від колег. І думай тепер чому.

Прохачі, схоже, здебільшого прийшли подивитися на імператора, якого боги обдарували силою, яка допомагала вбивати демонів помахом руки. Здебільшого ці прохачі витріщалися на імператора так, ніби сподівалися побачити на його лобі якісь загадкові випалені знаки. Трохи меншою мірою пильно розглядали, ніби точно знали, що в одній з кишень він ховає нібито вкрадений артефакт, і саме за його допомогою насправді було вигнано володаря безлічі щупалець. Інші просто виглядали розгубленими, іноді зляканими, а одна тітка дуже незадоволеною, і Ромул навіть згадав, що саме вона постійно ходить з вимогою відібрати у сестри її частину двору. Тому що сестра нібито була гуляща і заміж вийшла на зносах, а ця тітка вважала себе взірцем для наслідування всім, хто хотів бути порядною жінкою.

На імператора Малена просителька завжди дивилася з цікавістю і старанно зображала безмірну повагу. А Ромул, мабуть, не вийшов обличчям, недостатньо воно у нього благородне, а може їй не подобалася молодість імператора, бо молодість схильна заохочувати різних непорядних жінок.

А ще ця прохачка була дуже балакуча і криклива, і Ромул був просто щасливий, коли вона, вислухавши, в демони знають який раз, законника, пішла, бурчачи, що імператори нині не ті.

Інші прохачі порівняно з нею особливих проблем не доставили.

Деякі, правда, самі не знали, навіщо прийшли. Ну, не встигли вони придумати причину, а посилатися на цікавість і бажання подивитися на імператора зблизька було б негарно.

Інші несли якусь нісенітницю про демонів, що приходять у кошмари і змушують будити криками сусідів. Про дочок, що відбилися від рук. Про рибу, яка знову погано ловиться. Про сезонну посуху у двоюрідної тітки невідомо на яких островах. І навіть про те, що в останні роки скарби нечасто знаходять, і вони підозрюють, що ці скарби жеруть демони.

Останнє Ромула навіть захопило. А коли він, пославшись на спрагу, вирушив у крихітну кімнату за троном, сміявся він там довго, разом із Меженом, який ще й процес поїдання почав описувати.

А потім відвідувачі закінчилися. Достатньо швидко, треба сказати. Мабуть, мало хто довіряв вирішення своїх проблем надто молодому імператору. Ну, або занадто гарному. Межен стверджував, що особисто чув як хтось серед прохачів стверджував, що з такою пикою тільки дівок на сіновали тягати. І Межен навіть не сильно зрозумів, чи комплімент це був, чи критика.

Пообідавши в компанії веселого блазня і незадоволеної розпорядниці, яка вирішила поскаржитися на дуреп і їхніх батьків, які спочатку розважали і збагачували, а тепер працювати не дають, Ромул вирішив, що настав час зайнятися магією.

Позбавлятися сили, що рветься назовні через поганий контроль, він навчився, навіть палацові артефакти якось підзарядив, лише доторкнувшись долонею до стіни. Тож згоріти у власному вогні Ромулу більше не загрожувало. Але це його не дуже тішило. Тепер йому хотілося вміти користуватися цим вогнем, самостійно ставити щити хоча б. Воно точно знадобиться. У підданих імператор вірив.

А піддані вірили у нього. Інакше як пояснити, що вони відразу ж почали робити все від них залежне, аби не дати йому чогось навчитися?

Спочатку прийшли спраглі служити і прославитися молоді люди. Цілим натовпом. І добре б прийшли разом із прохачами, а краще б прислали парламентаря, але вони підстерегли імператора в коридорі, перекрили прохід, гордо задерли носи, а потім уперед вийшов франтуватий блондин у зеленому мисливському костюмі і з незграбною шийною хусткою, що зовсім з цим костюмом не поєднувася.

Блондин, мабуть, думав інакше. Тому, перш ніж почати говорити і не звертаючи уваги на незадоволений вигляд Ромула, він поправив свою хустку, через що вона незрозумілим чином стала ще яскравішою. Потім юнак пригладив волосся і на це йому знадобилося стільки ж часу, скільки й вартовим, що стояли на початку сходів, щоб дійти до імператора і зобразити звірячі пики.

Потім блондин заговорив. Про бажання служити, причому, негайно.

Натовп його підтримав.

Розповів про те, як добре служили імперії предки.

Натовпу це дуже сподобалося.

Натякнув на те, що у більшості нічних вовків неясне походження і вони точно такими предками похвалитися не можуть.

Натовп схвалив.

Межен підійшов до імператора і прошепотів йому на вухо, що саме вчора ось цей молодик програв у карти одному цікавому приму, за яким зараз спостерігає Тіваш. А решта теж завсідники грального будинку, дуелянти і жіночі угодники, загалом, притиснути їх теж було за що і відправити на подвиг не так і складно.

Ромул схвально посміхнувся. Межену, щоправда, але блондин буквально розквіт у самовдоволеній посмішці.

І поспішно порадував улюбленого імператора тим, що такі гідні молоді люди, охочі допомогти імперії, що потрапила в біду, нарешті наважилися, захотіли та прийшли просити регалії для новоствореного товариства служителів та рятувальників. Не могло це суспільство обійтися без прапорів, особистого імператорського указу та дозволу. А варто все це отримати, як вони одразу ж підтримуватимуть порядок у міру своїх сил, допомагатимуть варті та посилено вчитимуться стріляти з гарпунних установок, щоб боротися з демонами. У них навіть маги були для підтримки у цій справі.

— А це цікаво, — прошепотів Межен.

Ромул теж так вважав. Виголосив урочисту промову, в якій час від часу проривалися знущальні нотки, порадів, що молоді люди цілеспрямовані і вирішили зайнятися такою доброю справою, пообіцяв прапори, указ, дозвіл і навіть роботу. Повинен же хтось спостерігати за пошуками того самого золота і охороняти його від демонів, коли воно буде знайдено.