Читати книгу - "Гармонія , Анна Стоун"

— Забудь, що бачила. Я зробив вибір і не шкодую. А якщо хочеш допомогти — прикидайся хворою.

Альбрехт підвівся і рушив до дверей. Вони відчинилися безшумно. Коридор був порожній. Він зітхнув з полегшенням.

Та коли повернувся до своїх покоїв, серце його стислося. Двері були прочинені. У кімнаті панував безлад. Хтось шукав… і знайшов.

Він кинувся до ліжка — сховок був порожній. Речі, передані Отцем Василем, зникли.

Почулися кроки. Він озирнувся. У дверях стояли двоє стражників.

— Кронгерцог Альбрехт, ви заарештовані за підозрою у вбивстві принцеси Белли Ріган. Пройдімо з нами.

— Це помилка! Я вже дав свідчення! Я ні в чому не винен!

— Ви ввели суд в оману. У вашій кімнаті знайшли ось це. — стражник показав Біблію.

— Це… непорозуміння…

— Ви приховали свою віру. Це — спроба лжесвідчення.

Ще двоє магів вийшли з-за спин. Альбрехт витяг чарівну паличку.

— Опір не у ваших інтересах. Здайте зброю.

Він не послухав. Його скрутили, вибивши паличку. Один зі стражників зірвав хрестик з його шиї.

— Ось і головний доказ.

— Ви підете з нами. — сказав інший.

Альбрехт вирвався, шукаючи поглядом того, хто його міг здати. І побачив його — слуга Белли. Той усе підслухав.

Альбрехт скреготнув зубами. Він хотів кинутися на нього, розірвати. Та стражники втримали.

Раптом щось важке вдарило його по потилиці. Альбрехт зойкнув і знепритомнів.

Ніхто вже не сумнівався: цей суд закінчиться чиєюсь смертю…