Читати книгу - "Втрачений символ"

Пітер Соломон підійшов до сейфа в стіні, відімкнув його і витяг звідти велику чорну теку.

— Сину, у цьому портфелі є все необхідне, щоб ти сам юридично здійснив переказ своєї фінансової спадщини на свій рахунок. — І з цими словами він поклав теку на стіл. — Мета полягає в тому, щоб ці гроші ти використав для творення собі життя плідного, заможного і доброчинного.

Захарій простягнув руку до теки.

— Дякую.

— Стривай, — сказав батько, прикриваючи теку рукою. — Є ще одна річ, яку мені треба тобі пояснити.

Захарій стрільнув на батька презирливим поглядом і осунувся в крісло.

— Є такі аспекти Соломонової спадщини, про які ти досі не знаєш. — І з цими словами батько поглянув сину прямо у вічі. — Ти — мій первісток, Захарію, і це означає, що ти маєш право на вибір.

Хлопець аж випрямився у кріслі, відверто заінтригований.

— Це — вибір, що може суттєво вплинути на твоє майбутнє життя, тому я закликаю добряче його обміркувати.

— Що ж це за вибір?

Батько глибоко вдихнув.

— Це — вибір між багатством та... мудрістю.

Захарій нерозуміюче дивився на нього.

— Багатство або ж мудрість? Щось я не розумію.

Соломон підвівся, знову підійшовши до сейфа, витяг з нього важку кам’яну піраміду з вигравіруваними на ній масонськими символами і гупнув її на стіл поруч із текою.

— Цю піраміду створено дуже давно, її ввірили нашій родині, і ми зберігали її впродовж багатьох поколінь.

— Піраміда? — без особливого ентузіазму в голосі спитав Захарій.

— Сину, ця піраміда є мапою, яка відкриває місцезнаходження одного з найбільших втрачених скарбів людства. Цю мапу створили так, щоб одного дня цей скарб віднайти. — Голос Пітер сповнився гордості. — І цього вечора, згідно з родинною традицією, я маю змогу запропонувати її тобі... на певних умовах.

Захарій кинув підозрілий погляд на піраміду.

— А що це за скарб?

Беламі побачив, що це грубе запитання не було тим, на що сподівався Пітер. Однак він стримався.

— Захарію, це важко пояснити без ґрунтовних знань. Але цей скарб... головним чином це те, що ми називаємо древніми таємницями.

Захарій розсміявся, вочевидь вирішивши, що його батько жартує.

Беламі помітив, як посумнішали очі Пітера.

— Мені дуже важко це схарактеризувати, Заку. Згідно з традицією, коли хтось із Соломонів досягає вісімнадцяти років, настає час присвятити кілька років здобуттю вищої освіти в одному з...

— Я ж казав тобі! — випалив Захарій. — Я не бажаю навчатися в університеті!

— Я не мав на увазі університет, — відповів батько так само лагідним і спокійним тоном. — Я говорю про масонське братство. І маю на увазі набуття знань про вічні таємниці науки про людину. Якщо ти захочеш стати, як і я, масоном, то зробиш перший крок до здобуття освіти, необхідної для розуміння важливості рішення, яке ти сьогодні приймеш.

Захарій закотив очі.

— О, позбав мене необхідності знову вислуховувати масонські повчання! Я знаю, що я перший з Соломонів, який не бажає приєднуватися до франкмасонства. Ну то й що? Ти що, не розумієш? Мені нецікаво гратися в перевдягання з купкою старих дідів!

Його батько надовго замовк, і Беламі вперше помітив тоненькі зморшки навколо по-юнацьки молодих очей Пітера.

— Так, я розумію, — нарешті відповів він. — Зараз інші часи. Я розумію також, що масонство може здаватися тобі дивним або ж нудним. Але я хочу, щоб ти знав: двері будуть завжди відчиненими для тебе, якщо станеться так, що ти колись передумаєш.

— І не сподівайся, — пробурчав Зак.

— Годі! — відрізав Пітер, підводячись. — Знаю, Захарію: у тебе було важке дитинство, але я — не єдина твоя опора. На тебе чекають багато добрих людей, котрі з радістю приймуть тебе до масонських лав і допоможуть виявити свій справжній потенціал.

Захарій хихикнув і зміряв поглядом Беламі.

— Так ось чому ви сюди прийшли, містере Беламі? Щоб накинутися на мене всією вашою масонською зграєю?

Беламі не відповів, а натомість спрямував шанобливий погляд на Пітера Соломона, немов нагадуючи Захарію, хто був владним господарем у цій кімнаті.

І Захарій обернувся до батька.

— Заку, — мовив Пітер. — Ми товчемо воду в ступі. Тому дозволь мені сказати ось що. Розумієш ти ту відповідальність, взяти яку тобі пропонують, чи ні, але мій родинний обов’язок полягає в тому, щоб я тебе з нею ознайомив. — Він показав рукою на піраміду. — Охороняти цю піраміду — це великий привілей. Я закликаю тебе подумати над такою почесною пропозицією кілька днів, перш ніж приймати рішення.

— Няньчити каменюку — це почесна пропозиція? — зневажливо спитав Захарій.

— Заку, у нашому світі є багато великих таємниць, — зітхнув Пітер. — Секретів, що виходять за межі наших найсміливіших фантазій. Ця піраміда захищає ці таємниці. А найважливішим є те, що настане час, можливо, протягом твого життя, коли цю піраміду нарешті розшифрують, розкривши її секрети. І це буде моментом великої трансформації людства. Тобі випадає можливість відіграти свою почесну роль у цьому процесі. Тому я хочу, щоб ти дуже серйозно над цим поміркував. Багатство — банальне і повсюдне, а мудрість — це велика рідкість. — Він кивнув на теку з документами, а потім — на піраміду. — Я благаю тебе не забувати, що багатство без мудрості часто закінчується катастрофою.

Захарій поглянув на батька як на божевільного.

— Можеш казати все, що завгодно, татку, але я не збираюся проміняти мою спадщину на цю каменюку. — Він кивнув на піраміду.

Пітер склав руки на грудях.

— Якщо ти вирішиш взяти на себе відповідальність, то я притримаю тобі і гроші, і піраміду, поки ти завершиш успішно своє навчання в масонському середовищі. На це підуть роки, але ти станеш людиною достатньо зрілою для того, щоб прийняти і гроші, і піраміду. Багатство і мудрість. Це потужна комбінація.

Захарій рвучко підскочив з крісла.

— Батьку, припини заради Бога! Ти що, не розумієш, що мені начхати і на масонів, і на кам’яні піраміди, і на древні таємниці? — Він простягнув руку, схопив теку і помахав нею перед очима батька. — Це належить мені по праву